Розробки уроків

Урок географії у 8 класі

Тема уроку:   Геоморфологічна будова.

Дидактична мета: сформувати знання про геоморфологію як науку, про процеси, що беруть участь у формуванні рельєфу; поглибити і систематизувати знання учнів про генетичні типи та форми рельєфу; сформувати практичні навички роботи з геоморфологічною картою; закріпити первинні практичні вміння виявляти закономірності у розміщенні типів і форм рельєфу;

Розвиваюча мета: розвивати логічне мислення, уміння проводити аналіз явищ, їх синтез, групувати й узагальнювати їх; розвивати спостережливість та уміння робити висновки.

Виховна мета: формувати науковий світогляд учнів, сприяти всебічному вихованню учнів; розширити кругозір учнів щодо оцінки діяльності людини; виховувати почуття гармонії та відповідальності по відношенню до навколишнього середовища.

Обладнання: підручник, настінна фізична карта України, тектонічна, геологічна, геоморфологічна карти України атласу, контурні карти, роздатковий та ілюстративний матеріал, картки-шаблони, презентація «Генетичні типи та форми рельєфу».

Тип-уроку:  урок  вивчення  нового матеріалу  з використанням  ІКТ.

План уроку.

1.                Організаційна частина.

2.                Актуалізація опорних знань і вмінь учнів.

3.                Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів.

4.                Вивчення нового матеріалу.

5.                Закріплення нових знань і вмінь учнів.

6.                Підведення підсумків. Узагальнення і систематизація матеріалу.

7.                Домашнє завдання.

 

Хід уроку

Організаційний момент.

Актуалізація опорних знань і вмінь учнів.

     «Географічна розминка».Пригадайте:

1)    На які ери поділяється історія розвитку Землі?

2)    Які періоди виділяють в кайнозойській ері?

3)    Коли відбулося загальне підняття території України та відступ моря?

4)    Як вплинуло на формування рельєфу України материкове зледеніння?

5)    Коли закінчилася остання льодовикова епоха?

6)    Які геологічні відклади сформувалися в умовах діяльності льодовика?

     Робота з фізичною картою України (усно).

    Покажіть на фізичній карті України:

1)    найбільші височини держави;

2)    низовини України;

3)    тектонічні структури;

4)    межу поширення Дніпровського льодовика.

Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів.

    Вступне слово вчителя.

        Загальний план рельєфу України — чергування височин і низовин, наявність гір, їх

висоти і напрям простягання зумовлений морфоструктурами. Більшість з них — Подільська,

Придніпровська та Донецька височини, Придніпровська низовина й Українські Карпати

простягаються з північного заходу на південний схід відповідно до напряму головних

тектонічних регіонів.  Формування основних форм рельєфу пояснюється тектонічними

рухами. Але тектонічні рухи відбувалися не лише в давні часи, відбуваються вони й тепер –

це неотектонічні рухи. Саме неотектонічні рухи у взаємодії із зовнішніми силами Землі

утворюють той рельєф, який ми спостерігаємо.  

         Геоморфологія — наука про закономірності утворення й розташування форм рельєфу земної поверхні.

Рельєф = безперервна дія ендогенних сил + екзогенних сил.

Проаналізувавши геоморфологічну карту України, ви дізнаєтесь не лише про розміщення,

а й про походження форм рельєфу.

Вивчення нового матеріалу.

 Прийом «Відстрочена загадка».

«У багатьох містах Донбасу дивна лопатева конфігурація. Суцільна забудова, прийнята в більшості міст, відсутня. Селище, через пустир – вулиця, вдалині – мікрорайон – так виглядають ці міста. Вони витягнуті в усі сторони і розповзлися по околицях. Чим це можна пояснити – невдале архітектурне рішення або є інше раціональне пояснення?» Сподіваюсь ви знайдете рішення уважно послухавши мою розповідь про типи і форми рельєфу України.

Повідомлення теми уроку.(на екрані телевізора).

Пояснення вчителя.

Випереджальне завдання.

По ходу розповіді вчителя учні заповнюють в зошитах таблицю «Типи і форми рельєфу України». Розповідь вчителя супроводжується показом по карті поширення типів і форм рельєфу.

Геоморфологічна будова України

 

№п/п	Генетичні типи рельєфу	Форми рельєфу	Поширення
І 1	Ендогенні: тектогенні	Гори, западини, хребти.	Українські Карпати, Кримські гори, Причорноморська низовина.
2	вулканогенні	Вулканічні хребти, вершини, лаколіти, грязьові вулкани.	Вулканічний хребет (Карпати), Берегівськегорбогір’я (Закарпаття) г.Карадаг, г.Аюдаг (Крим ), Керченський півострів.
ІІ   1	Екзогенні: денудаційні	Останці, пасма, вали, уступи, виходи гранітів.	Поліська низовина, височини, Кримські гори(Зовнішнє і Внутрішнєпасмо),Товтровий бар’єр.
2	еолові	Піщані горби, пасма, морські коси.	Полісся, пониззя Дніпра (Олешківські піски).
3	гравітаційні	Обвали, зсуви, осипища	Пд. Берег Криму, правий берег Дніпра, Карпати.
4	водно-ерозійні    (флювіальні)	Річкові долини, яри, балки.	Повсюдно.
5	морські: -абразивні ________________ -акумулятивні	останці ___________________     коси	Пд. Берег Криму(1м. в рік) ________________________ Арабатська стрілка.
6	карстові	Печери, шахти, лійки, колодязі.	Поділля, Буковина, Кримські гори
7	суфозійні	Поди, степові блюдця.	Придніпровська і Причорноморська низовини
8	Льодовикові і (гляціальні) водно-льодовикові (флювіогляціальні)	Кари, цирки. ___________________ Ози, ками, моренні рівнини і горби	Українські Карпати. _______________________ Полісся.
9	гляціодислокації	Складки, насуви.	Канівські гори.
ІІІ	Техногенні (антропогенні)	Кар’єри, терикони, греблі, вали, тераси.	Повсюдно.

 

Форми рельєфу:

• генетичні — основні, великі елементи (низовини, височини, гори) — визначаються тектонічною будовою;

• місцеві (балки, річкові долини, карстові воронки тощо) — визначаються геологічною будовою та екзогенними процесами. Ендогенні процеси зумовлюють підняття та опускання, екзогенні спричинюють нівелювання поверхні шляхом руйнування порід (денудація), перенесення та їх накопичення (акумуляція).

На території України поширені такі головні генетичні типи рельєфу: водноерозійний і водноакумулятивний; суфозійний; льодовиковий і водно-льодовиковий; денудаційний; карстовий; еоловий, гравітаційний, морської акумуляції й абразії, техногенний.

Водно-ерозійний та водно-акумулятивний рельєф. Велика роль у рельєфі України належить річковим долинам, які характеризуються значною різноманітністю будови. Сучасна гідрографічна мережа почала формуватися з неогену після звільнення значних просторів від моря. Тривалість формування річкових долин і характер неотектонічних рухів зумовили наявність серії терас, їхню різну будову. Наприклад, долина Дніпра на широті Києва досягає ширини 120 км і складається із заплави, борової, лесової і моренної терас з максимальною висотою над рівнем Дніпра до 35-40 м.

Для більшості річкових долин України характерні акумулятивні тераси. Проте в горах, на Волинській і Подільській височинах, у Донбасі поширені вузькі долини з цокольними терасами. Так, у Подільській частині долини Дністра відома серія вузьких терас. Найвищі з них піднімаються до 200-220 м над рівнем річки. Вивчення річкових долин має важливе практичне значення (розміщення населених пунктів, гідротехнічне будівництво, сільськогосподарське використання, розшуки корисних копалин, будівництво шляхів сполучення).

        У межах поширення лесових порід широко розвинуті балки та яри. Формуванню ярів сприяли не тільки природні фактори, а й діяльність людини (вирубування лісів, неправильне розорювання схилів та ін.). Найбільше яри розвинуті в придолинних ділянках у Придніпров'ї, на Подільській та Волинській височинах. Донецькому кряжі, південно-західних схилах Середньоруської височини.

Літературна сторінка. Опис очевидця про яр:

        «Я ніколи до того часу не бачив справжніх ярів, і не дивно, що вони привернули мою увагу. На другий день після приїзду я пішов на екскурсію і, звернувши в перший-ліпший яр, був вражений картиною, яка переді мною відкрилася. Я раптом опинився  в дикій, темній і вогкій ущелині. Сонячне проміння не доходило до її дна. І чим далі я йшов, тим усе вище піднімалися стіни. Наді мною виднілася тільки вузька смуга голубого неба. Подекуди яр приймав бокові яри, і тут картина ставала просто величною.

        Раптом десь вдалині загуркотів грім, потім ще й ще раз, дедалі виразніше й сильніше. Наближалася гроза. Кілька великих крапель упало мені на обличчя. Я йшов безтурботно, не замислюючись над тим, що діялося. Тим часом хмари вкрили весь вузький просвіт голубого неба. Нагорі пронісся вихор. Пил клубочився над моєю головою. В яру зовсім стемніло. Я зрозумів. Що буде злива і яром порине вода…

        І мені стало зрозуміло, що я потрапив у пастку. Піднятися просто вгору по цих крутих, сипучих урвищах немає можливості. Треба рятуватися. І спотикаючись об каміння, що засипало дно яру, я кинувся бігти. А гуркіт грому чувся ближче і ближче. Я біг під дощем, напружуючи всі сили. Раптом звідкись здалеку донісся глухий шум. Не було сумніву, що це вода бурхливим потоком ринула яром. Я побіг швидше. Шум тим часом наближався. І тільки я вибіг на крутий берег новоутвореної річки, як з яру вирвалася каламутним потоком вода.»

Демонстрація презентації «Типи форми рельєфу». Продовження розповіді.

Суфозійний рельєф поширений на плоскій поверхні Придніпровської та Причорноморської низовин, перекритих лесами. Навесні тут застоювалася вода, яка розчиняла солі, що містилися в цих породах. Між частинками лесів утворювалися пустоти і під власною вагою вони просідали. Так утворилися осідання рельєфу – невеликі округлі «степові блюдця» (30 – 40 м у діаметрі), а також великі западини – поди. На Причорноморській низовині є поди, які досягають у діаметрі кількох кілометрів (Агайманський, Зелений, Великі Чаплі та ін.).

Льодовикові й водно-льодовикові форми рельєфу властиві переважно Поліссю. Вони представлені моренними рівнинами, моренними горбами і пасмами, моренно-зандровими і зандровими рівнинами, камами та озами. В Українських Карпатах у невеликій кількості збереглися кари та цирки.

Рельєф денудаційних рівнин визначається поверхнею корінних порід, яка утворилася внаслідок тривалої денудації. Відповідно розрізняють денудаційні рівнини на кристалічній основі (Приазовська височина), на осадочних відкладах, що залягають горизонтально (пластові рівнини Поділля), на дислокованих осадочних відкладах (Донецька височина).

        Карстовий рельєф великою мірою визначається літологією осадочних відкладів і характером їх залягання. У Кримських горах та в Товтрах карстові форми рельєфу розвиваються на вапняках, у Придністров'ї — на гіпсах, у Карпатах та Донбасі — на вапнякових відкладах, у Волинському і Новгород-Сіверському Поліссі — на крейдових.

    Найбільша в світі карстова печера в гіпсах знаходиться поблизу села Коралівки Тернопільської області. Називається вона Оптимістична. Загальна довжина її лабіринтів 165 км. Вже кілька років досліджують її українські і зарубіжні спеціалісти-спелеологи. Їм вдалося нанести на карту кілька десятків залів вигадливої форми, велику кількість відгалужень, два десятки мальовничих озер, окремі з яких досягають чотирьох і більше метрів глибини.

Робота з контурною картою. (Використовуючи магніти вчитель позначає символами поширення форм рельєфу на великій карті, а учні на своїх контурних картах.)

        Еолові форми рельєфу найбільше поширені на Поліссі та Нижньодніпровському піщаному масиві (Найбільший піщаний масив у Європі - Олешківські піски, які чітко видно навіть з космосу - с. 8,9 атласу), на борових терасах річок. Тут вітер створював піщані дюни-кучугури та улоговини видування піску.

        «Неймовірно, але факт»

        Оле́шківські піски́ — другий за розмірами піщаний масив (арена) у Європі, розташований за 30 км на схід від міста Херсон у Цюрупинському районі, біля узбережжя Чорного моря. У діаметрі мають розмір близько 15 км. Назва походить від старої (до 1925 року) назви міста Цюрупинськ — Олешки. Складені із безмежних барханів («кучугурів»), висотою близько 5 м, давніх піщаних алювіальних відкладень Дніпра. У нинішньому своєму вигляді з'явились порівняно недавно. У низинах Дніпра піски існували завжди, але їх просування стримував покрив степової рослинності. У XIX сторіччі сюди почали завозити овець (один лише барон Фальц-Фейн, засновник заповідника Асканія-Нова, володів величезними отарами до мільйона голів) які знищили траву, звільнили піски, а вітрова ерозія дала їм можливість розширюватися.

Гравітаційний рельєф утворений під впливом сили тяжіння на крутих схилах – берегах морів, водосховищ, у горах і представлений в основному зсувами.

Типи берегів Чорного й Азовського морів визначаються напрямом та інтенсивністю неотектонічних рухів. Тут зустрічаються абразійні й акумулятивні береги. Абразія – це руйнування берегів хвилями. На узбережжі морів поширені тераси, коси, пересипи, зсуви.

Попереднє закріплення. Усне опитування:

-         які генетичні типи рельєфу вам вже запам’яталися?

-         до яких з них належать яри і балки; поди та степові блюдця ?

Сучасні геоморфологічні процеси мають зональні закономірності. Кожна природна зона вирізняється переліком сучасних процесів та Їх інтенсивністю. У зоні мішаних лісів найбільше поширені водна акумуляція, заболочення, дефляція, частково карст і ерозія. Для лісостепової зони характерні водна ерозія, зсуви, частково карст, а для степової зони — водна і вітрова ерозія, суфозія, частково карст. В Українських Карпатах інтенсивно відбуваються ерозія, селі, зсуви, фізичне вивітрювання, а в Гірському Криму — карст, селі, зсуви, абразія.

        Вулканогенні форми рельєфу поширені в Карпатах (Вигорлат-Гутиський вулканічний хребет), на Закарпатській низовині (Берегівське горбогір'я), в Кримських горах (Карадаг, Аюдаг та ін.). На Керченському півострові поширений грязьовий вулканізм. Ці псевдо вулкани вивергають не магму, а холодну грязь, гази, часом нафту. Вони утворюються внаслідок розм’якшених водою глин під тиском газів по тектонічних розломах. На Керченському півострові й на дні прилеглих морів є понад 50 грязьових вулканів, у тому числі 25 діючих. Найбільший грязьовий вулкан Джау-Тепе має відносну висоту 60 м. Іноді виверження вулканів супроводжується загоранням газів і нафти.

       Літературна сторінка. Опис очевидця про виверження грязьового вулкана:

        «Вночі отара розташувалася в кратері згаслого вулкана. Чабан вже давно уподобав для ночівлі це місце, де можна було напоїти овець, сховати отару від пронизливого вітру та голодних вовків, що гасали степом. Густа пітьма обгортала все навкруги. Стояла мертва тиша; все поринуло в сон.

        І раптом зі страшним гуркотом розверзлася земля, величезний стовп полум’я, раптового прорізавши темряву ночі, охопив увесь кратер, далеко освітивши навколишню рівнину. Потім з глибини ринув потужний потік чорної грязі, яка, заливши схил, язиками спускалася до рівнини.»

Антропогенні форми рельєфу значно поширені в Україні. Це зумовлено тривалою діяльністю людини протягом історичного часу. Істотні зміни рельєфу відбуваються під впливом землеробства. На великих площах щорічно внаслідок розорювання посилюється площинна ерозія, розвиваються яри, відбуваються знос і акумуляція відкладів. Проведення меліоративних робіт на Поліссі та в степах України привело до будівництва мережі осушувальних і зрошувальних каналів. До антропогенних форм рельєфу можна віднести також кар’єри, шахти, терикони – відвали пустої породи, дамби, кургани, насипи, Змієві і Траянові вали тощо.

Геоморфологічна карта. (короткий аналіз геоморфологічної карти атласу, її легенди с.14,15 атласу).

Робота з картою. За допомогою геоморфологічної карти визначте які форми рельєфу характерні для Тернопільської області; позначте їх на контурній карті?

Закріплення нових знань і вмінь учнів.

        Тестування.(Усно)

1. Наука, що вивчає розміщення й походження форм рельєфу називається:

а) геологія;                                    б) тектоніка;                                  в) геоморфологія.

2. Льодовикові форми рельєфу поширені на території:

а) Українського Полісся;        б) Українських Карпат;              в) Причорноморської низовини.

3. Процес накопичення продуктів руйнування називають:

а) денудація;                               б) акумуляція;                                в) ерозія.

4. Які з перечислених форм рельєфу належать до суфозійних:

А) «степові блюдця»;              б) цирки і ками;                            в) яри і балки.

     Гра «Один зайвий» (поясніть чому?)

1.    Лаколіти, кари, ози, ками.

2.      Печери, шахти, останці, лійки.

3.      Кар'єри, терикони, цирки, вали.

4.     Яри, блюдця, балки, річкові долини.

     Вправа «Збудуй логічний ланцюжок: генетичний тип рельєфу-форми рельєфу- райони поширення».

1.     Карстові – печери- ….

2.     Вулканогенні - … - Керченський півострів.

3.     … - коси – Арабатська стрілка.

4.     Суфозійні – поди, степові блюдця - ….

      Запитання і завдання.

1. Чим зумовлений загальний напрям долин Дніпра, Дністра, Південного Бугу?
2. Які природні процеси четвертинного періоду найбільше вплинули на  

    формування рельєфу України?
3. Які форми рельєфу розрізняють за їх походженням?
4. У яких частинах України найбільше поширені ерозійні процеси і які основні заходи вживаються для їх запобігання і протидії?
5. Чи властивий території України вулканізм?
6. Які форми рельєфу поширені у вашому населеному пункті та його околицях?

        Розгадування кросворда «Геоморфологія».(додається)

    Оголошення розгадки «Міста Донбасу»

Чим же можна пояснити, що суцільна забудова, прийнята в більшості міст для більшості міст Донбасу не характерна? (Під час закладки нових міських кварталів доводиться враховувати підземну конфігурацію вугільних пластів, де з часом з’являться шахти і терикони - антропогенні форми рельєфу)

        Підведення підсумків. Узагальнення і систематизація матеріалу.

- Сучасні форми і типи рельєфу утворилися під дією як внутрішніх так і зовнішніх сил Землі;

- геоморфологічна карта відбиває походження типів і форм рельєфу та закономірності їх розташування;

- кожний регіон України має свої особливості природних процесів, тектонічної будови та складу гірських порід.

Домашнє завдання.

- опрацювати параграф 13 підручника;

- на конкретних прикладах довести, що акумуляція і денудація гірських порід є протилежно направленими, але взаємопов’язаними процесами, що зумовлюють утворення різних типів і форм рельєфу.

Додатковий матеріал до уроку

     Одним з найбільш унікальних природних пам’яток України є найбільша печера Євразії – Оптимістична, яка знаходиться поблизу села Королівка Борщівського району Тернопільської області…

     Печера "Оптимістична" була відкрита у 1966 році спелеологами львівського спелеоклубу “Циклоп”, які вже протягом більше 40 років проводять її дослідження. За цей період спелеологами “Циклопу” пройдені і закартовані 216 кілометрів ходів, галерей і гротів печери, що робить її найдовшою печерою Старого Світу, найдовшою печерою світу в гіпсах, та другою за протяжністю печерою на Землі (поступається лише вапняковій Мамонтовій печері у США).

     Печера знаходиться в межах Придністровського карстового району Подільсько-Буковинської карстової області, у південній частині межиріччя Серет - Нічлава (ліві притоки Дністра). Цей район є одним із класичних прикладів унікального у світовому масштабі гіпсового карсту Передкарпаття. Він характеризується горбкуватим рельєфом, глибокими ерозійними врізами та значним розвитком як поверхневих (западини, лійки, кітловини), так і підземних (печери) карстових форм.

 

     Крім Оптимістичної, тут розташовані ще дві великі печери – Озерна (довжина 120 кілометрів) і Вертеба (8 кілометрів). У печері Вертеба в різні роки виявлені численні археологічні знахідки (зброя, прикраси, предмети побуту), які за своїм віком відносяться до Трипільської культури.

     Печера Оптимістична утворилася внаслідок розчинення підземними водами гіпсів неогенового віку (14 млн. р).Вона являє собою складний за своєю будовою горизонтальний площинний лабіринт гротів, ходів і галерей різної форми і розміру, закладений у 20 – метровому пласті темно-бурого (у верхній частині) і жовтувато-сірого (у нижній частині) гіпсу.

     За своїми розмірами та морфологією печера Оптимістична, як і інші гіпсові печери-лабіринти Придністровського Поділля, не мають аналогів в інших регіонах поширення гіпсових порід на Землі. Унікальність та краса печери приваблює туристів-спелеологів та вчених із багатьох країн світу.

Урок географії в 6 класі

Тема уроку:   Зовнішні процеси, що змінюють поверхню Землі.

   Дидактична мета: формувати та поглиблювати знання про літосферу шляхом вивчення процесів зовнішніх сил Землі і встановлювати взаємозв'язки між дією зовнішніх сил та формами рельєфу;  

        Розвиваюча мета: розвивати образне мислення, уміння аналі­зувати події та їх наслідки для формування рельєфу Землі; формувати комунікативні якості під час роботи в групах;

Виховна мета: виховувати дбайливе ставлення до природи, відповідальність за наслідки господарської діяльності людини для природи..

        Обладнання:  підручник «Загальна географія» для 6 класу, схеми опорних сигналів для 6 класу, карта півкуль, контурні карти, додаткова література, ілюстрації (фотографії) ярів, балок, барханів і дюн, пісок).

Тип-уроку: комбінований урок.

План уроку.

1.                     Організаційна частина.

2.                     Перевірка домашнього завдання.

3.                     Актуалізація знань учнів.

4.                     Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів.

5.                     Вивчення нового матеріалу.

6.                     Закріплення нових знань і вмінь учнів.

7.                     Підсумок уроку.

8.                     Домашнє завдання.

Хід уроку

1. Організаційний момент.

2. Перевірка домашнього завдання.

        Тестові завдання.

1. Планета Земля складається з: 

а) ядра, мантії та земної кори;                               б) різних шарів гірських порід;

в) літосфери і земної кори.

2. Землетрусами називають:

а) нестійкість земної кори;                                    б) рухи земної кори;

в) підземні поштовхи, пов’язані з розривними рухами у літосфері.

3. До діючих вулканів відносяться:

а) Ключевська Сопка;                                            б) Ельбрус;

в) Етна;                                                                    г) Ай-Петрі;     

д) Кракатау;                                                            е) Везувій.

4. Вулканізм – це:

а) процес утворення магми;

б) катастрофічне явище;

в) різкі коливання земної кори;

г) катастрофічне явище природи, коли магма виливається на поверхню, утворюючи окремі гори і цілі хребти.

5. Прилад для визначення сили землетрусу називається:

а) термометр;                                                          б) барометр;

в) сейсмограф;                                                        г) ехолот.

6. Місце на поверхні Землі, де відбуваються найбільші руйнування під час землетрусів, - це:

а) точка землетрусу;                                            б) епіцентр;

в) центр;                                                               г) вогнище.

7. Канал вулкану, по якому піднімається магма, - це:

а) конус;                                                               б) кратер;

в) лава;                                                                 г) жерло.

8. До згаслих вулканів належать:

а) Кракатау;                                                    б) Фудзіяма;

в) Ельбрус;                                                     г) Ключевська Сопка;

д) Говерла.

9. Потужність земної кори найбільша під: 

а) океанами;                                                   б) рівнинами;

в) материками;                                              г) гірськими масивами.

        «Географічний диктант».

Дайте визначення термінам: географічні координати, азимут, літосфера, план місцевості, екватор, масштаб, епіцентр землетрусу, горизонталі, географічна широта. 

        «Картографічний модуль». На контурній карті світу позначити вивчені вулкани та гірські системи.    

3. Актуалізація знань учнів.

  «Інтелектуальна розминка».

·        Чому магматизм і вулканізм називають внутрішніми процесами, що змінюють   вигляд нашої планети?

·    Який із сучасних діючих вулканів найвищий?

•  Який найвищий вулкан Африки?

• Чи доводилось вам спостерігати, як попри деякий час руйнуються будинки та інші будівлі? Чим би ви пояснили цей процес?

• Назвіть вулкан, що «не відбувся» у Кримських горах?

4. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів.

     Ми з вами говорили про внутрішні сили землі. Ви вже знаєте, яку важливу роль вони відіграють. Та гори, які будуються внутрішніми силами, не вічні. На їх місце приходять інші форми землі, також прекрасні.

 

Хто керує змінами рельєфу? Хто гори перетворює на рівнини? Про це ми поговоримо на сьогоднішньому уроці.

5. Вивчення нового матеріалу.

        «Казка про братів-скульпторів»

Жили на Землі два велетенські брати-скульптори. Вони отримали завдання від бога землі, створити її прекрасною, із гарними мальовничими формами.

Один з братів дуже жвавий і енергійний. Він любив круті перепади, глибокі тріщини і ущелини. Вважав, Земля має бути саме така, щоб притягувати й водночас лякати своєю важкодоступною красою. Цей майстер міг довго відпочивати, а потім жваво йшов до праці. Він мав могутні інструменти, які могли рухати велетенськими частинами Землі одночасно. А коли брався до роботи, лякав людей землетрусами і вулканами.

Другий брат мав добру вдачу, він мріяв, щоб Земля мала м’які, округлі форми. Його ідеалом була Земля з великими відкритими просторами. Щоб був видимим далекий горизонт. Цей майстер користувався м’якими і ніжними інструментами, якими не можна працювати швидко, але працював щоденно, не покладаючи рук.. Його інструменти не лякали людей, хоча іноді, розізлившись він працював страшними ураганами, могутніми потопами. На допомогу собі він взяв живих істот, а також найсильнішу з них – людину.

Скульпторам не подобаються прекрасні твори мистецтва один одного.

Тому й суперечки між братами ніхто не може зупинити. І ведуть вони боротьбу до сьогодні, щоб довести, якою має бути лице Землі: один будує, а другий руйнує, і навпаки.

Про яких братів казка?

Пояснення вчителя. Зовнішні процеси Землі зумовлені енергією Сонця, роботою води і вітру, впливом живих організмів, а також господарською діяльністю людини. Вони сприяють утворенню порівняно невеликих за розмірами форм рельєфу – ярів, балок, річкових долин. Печер, горбів і пасом різної форми. Тому зовнішні процеси інколи порівнюють з роботою скульпторів, що ніби вирізьблюють дрібні деталі великих рівнинних і гірських «споруд». Вивітрювання охоплює майже всю поверхню планети та є найпоширенішим з усіх зовнішніх процесів. Розрізняють кілька видів вивітрювання.

        Прийом «Творча лабораторія» (робота в групах)

Завдання групі: охарактеризувати за планом один із зовнішніх процесів (водна ерозія та карстові процеси), продемонструвати свою відповідь рисунком (схемою).

План характеристики (заздалегідь написаний на дошці або роздрукований для кожної групи)

1. Назва процесу.

2. Види роботи, яка виконується під час процесу.

3. Форми рельєфу, що виникають.

4. Можливі негативні наслідки процесу.

5. Способи боротьби з негативними наслідками.

        Робота Сонця. Під впливом сонячної енергії відбувається фізичне вивітрювання – руйнування мінералів і гірських порід внаслідок коливання впродовж доби температури повітря. Різких змін температури повітря не витримують навіть найпотужніші гірські системи. гірські породи, з яких вони складаються, то розширюються під час нагрівання, то стискаються внаслідок охолодження. Спочатку від скель відламуються великі брили, уламки яких нерідко, сповзаючи схилами гір, утворюють своєрідні потоки. Поступово такі уламки перетворюються на щебінь, пісок і пил.

        Демонстрація вчителем уламкових гірських порід з коротким коментарем щодо їх утворення. (валуни, галька, щебінь, пісок).

        Робота води. Внаслідок хімічної дії води відбувається хімічне вивітрювання – руйнування, розчинення й перетворення мінералів і гірських порід. Саме постійна і невтомна діяльність води створює річкові долини, яри, розкішні підземні палаци – печери, підмиває береги і перебудовує їх. Льодовики також причетні доцієї роботи: вони формують льодовиковий рельєф. 

        Попереднє закріплення. Фронтальна бесіда.

Які сили Землі називають зовнішніми?

Що таке вивітрювання?

Які види вивітрювання ви вже знаєте?

Як впливають текучі води на рельєф?

Назвати приклади дрібних форм рельєфу.

       Використання презентації «Карстові та льодовикові форми рельєфу».

        Робота вітру. Вважливим перетворювачем поверхні Землі є вітер. Побачити наслідки діяльності вітру можна там, де рослини не створюють на поверхні суцільного покриву. Обточуючи і шліфуючи виступи твердих порід, вітер часто є «автором» різноманітних примхливих витворів, що за формою нагадують колони, стовпи, гриби, тощо. Він також видуває з порід дрібні частинки, залишаючи на поверхні заглиблення, схожі на лунки. Потім увесь подрібнений матеріал переносить на великі відстані і відкладає, створюючи, зокрема, піщані гори – бархани і дюни.

        Робота з текстом підручника. Прочитайте питання «Робота живих організмів» та складіть до даного уривка три запитання.

        Діяльність людини.

        Прийом «Асоціації». На чистих листочках паперу учні мають написати, які форми рельєфу асоціюються у них з діяльністю людини.

6. Закріплення нових знань і вмінь учнів.

Гра «Третій зайвий»

(Знайдіть «зайвий» об'єкт, поясніть своє рішення.) Варіанти завдань.

1) Дюни, яри, бархани. (Яр утворюється під впливом поверхневих вод, на відміну від дюн і барханів, що утворені внаслідок діяльності вітру)

2) Печери, балки, яри. (Печери утворюються внаслідок розчинення гірських порід і вимивання їх підземними водами, на відміну від ярів і балок, що формуються на поверхні землі під впливом поверхневих вод)

3) Терикони, останці, річкові долини. (Терикони — це штучні форми рельєфу, на відміну від долин і гір-останців, створених природою)

4) Бархани, кар'єри, терикони. (Бархани — природні форми рельєфу, на відміну від кар'єрів і териконів, створених у результаті господарської діяльності людини)

5) Річкові долини, яри, дюни. (Дюни мають еолове походження, на відміну від долин і ярів, утворених водою)

6) Коси, пляжі, ніші. (Ніші утворилися в результаті руйнування берега хвилями, а коси та пляжі — результат відкладення й нагромадження уламкового матеріалу)

«Мікрофон»

Ø Назвіть основні типи вивітрювання.

Ø Як називається руйнівна робота води?

Ø Яку роботу виконують річки?

Ø Що є результатом роботи тимчасових водних потоків?

Ø Які форми рельєфу є результатом дії підземних вод?

Ø Назвіть форми рельєфу, утворені льодовиками.

Ø Яку дію мають морські хвилі?

Ø Як називається руйнівна робота вітру?

Ø Які форми рельєфу створює вітер з піску?

Ø Які форми рельєфу створює вітер у горах?

Ø Які форми рельєфу створюються руками людей?

Ø Які водно-ерозійні форми рельєфу поширені в Україні?

7. Підсумок уроку.

Заключне слово вчителя

         Зовнішній вигляд земної поверхні постійно змінюється. Ці зміни зумовлені взаємодією внутрішніх та зовнішніх сил Землі. Зовнішні процеси надзвичайно різноманітні, мають великий вплив на формування рельєфу планети. Вони виконують три види роботи: руйнування, перенесення та відкладання гірських порід. Вивітрювання – процес руйнування та зміни гірських порід зовнішніми силами. Розрізняють фізичне, хімічне та органічне вивітрювання. Наслідком роботи поверхневих текучих вод є утворення є утворення таких форм рельєфу: борозна, вимоїна, яр, балка. Карст – явище розчинення водою деяких гірських порід. Внаслідок роботи підземних вод  виникають карстові печери. В результаті роботи підземних вод та під впливом  сили тяжіння Землі утворюються зсуви. Часто результати роботи зовнішніх сил негативно позначаються на господарській діяльності людини. Однак і господарська діяльність може стати причиною посилення зовнішніх процесів. Це підводить до висновку про те, що зовнішні процеси, як і внутрішні, необхідно ретельно вивчати та вчитися запобігати їх негативним наслідкам.

8. Домашнє завдання.

- Опрацювати параграф 27 підручника;

- Підготувати повідомлення про унікальні форми рельєфу.

Додатковий матеріал до уроку

• Вода — велика мандрівниця. Пробиваючись через тріщини земної кори, вона тече під землею, розчиняючи гірські породи — вапняки, гіпс, доломіт, сіль. На місці розчинених порід утворюються величезні пустоти. Їх називають карстовими. Назва «карст» виникла від плато Карст у колишній Югославії, де пустоти досліджували вчені. Величезні бурульки, що звисають зі стелі печери, називають сталактитами, а стовпи — бурульки, що підіймаються знизу їм назустріч,— сталагмітами. Наука, що вивчає печери та процеси, з ними пов’язані, називається спелеологією, а вчених-дослідників печер називають спелеологами.

• Найбільша у світі система печер - Флінт-Мамонтова знаходиться у штаті Кентуккі в США. Її довжина становить 560 км. Це складний п’ятиповерховий лабіринт карстового походження глибиною до 300 м з обстеженими 225-ма галереями, 47-ма високими гротами, 23-ма вертикальними колодязями, 3-ма річками, 8-ма водоспадами та 3-ма озерами. Ця печера описана Марком Твеном у книжці «Пригоди Тома Соєра» як «печера індіанця Джо».

• Друге місце у світі за протяжністю та перше місце у світі за розмірами підземного лабіринту у гіпсах посідає печера Оптимістична в Україні поблизу села Коралівка Тернопільської області. Її довжина сягає понад 200 км, але дослідження підземних лабіринтів ще не закінчені.

• Вітер, як і вода, є талановитим архітектором. У різних місцях земної кулі зустрічаються скелі, схожі на гігантські гриби в шляпах, іноді ці шляпи кокетливо зсунуті набік, а іноді прибирають форми пірамід,

башт, замків. Академік Володимир Опанасович Обручев назвав такі вітрові форми еоловими містами — на честь Еола, давньогрецького бога вітрів. Багато таких міст у пустельних районах, де на допомогу вітру приходять піщинки, які, підняті вітром, з величезною силою обточують та шліфують кам’яні глиби, та різкі перепади температур, тобто фізичне вивітрювання.

• Прикладом дружньої співпраці зовнішніх та внутрішніх процесів є вулканічний масив Карадаг на південно-східному узбережжі Кримського півострова. Величезний вулканічний масив, що народився в юрський період горотворення та вибухнув 200 млн років тому, являє собою унікальну природну пам’ятку. Тут є карколомні урвища, ущелини, осипи та примхливі скелі на зразок Лева, Сокола, Сфінкса і особливо виразного Івана Розбійника.

• У Південному Китаї є особливий ліс, який називають Ши-лін, що в перекладі означає «кам’яний ліс». Тільки увійдеш до нього — і тебе зусібіч обступають кам’яні колоси заввишки п’яти-шестиповерховий будинок. Вапнякові брили щільно поросли зелено-чорними лишаями, що ще більше посилює подібність цих кам’яних утворів до хвойного лісу. Вчені вважають, що колись величезна улоговина, де розташований Шилін, становила суцільну товщу вапняків, які під впливом підземних і текучих вод були розчленовані на окремі брили.

• Найбільші піщані дюни зареєстровані біля селища Аце в Південно-Західній Африці. Вони сягають висоти 253 м. Найбільші бархани теж розташовані в Африці — в Алжирській Сахарі й часом сягають 400 м, маючи довжину 5 км.

• До форм рельєфу, створених руками людей, відносять терикони шахт, кар’єри, штучні куполоподібні горби-кургани та багато інших форм. Нині діяльність людей порівнюють з могутньою природною силою, здатною перетворити земну поверхню.

• Найвища гора острова Тенеріфе з групи Канарських островів Тейде з кожним роком стає нижчою незалежно від природних причин. Її вершину буквально розтягують на сувеніри численні туристи, яких у середньому тут буває близько мільйона на рік. Тому висота гори, яку зазначають на карті (3718 м), вже не відповідає дійсності, бо вона стала нижчою більш ніж на 3 м.

 

Урок географії в 7 класі

Тема уроку:   Геологічна будова, рельєф і корисні копалини Африки. 

Дидактична мета:  охарактеризувати тектонічну будову материка; поглибити поняття про зв'язок геологічної будови, рельєфу та родовищ корисних копалин; сформувати систему знань про особливості розміщення форм рельєфу , корисних копалин Африки; вчити співставляти і аналізувати теоретичний матеріал.

Розвиваюча мета: розвивати логічне мислення учнів, вміння обґрунтовувати свої погляди, робити висновки та порівняння. Розвивати вміння учнів вільно користуватися різними джерелами географічних знань (підручником, картами атласу, малюнками, схемами), аналізувати та зіставляти їх.
        Виховна мета:  сприяти формуванню світоглядних ідей про взаємозв’язки та єдність компонентів природи на основі матеріалу про взаємозв’язок між будовою земної кори, формами рельєфу та розміщенням родовищ корисних копалин.

Обладнання:  фізична карта Африки, атласи, підручники, шаблони Африки, контурні карти.

Тип-уроку: комбінований урок.

План уроку.

1.                     Організаційна частина.

2.                     Перевірка домашнього завдання.

3.                     Актуалізація опорних знань та вмінь.

4.                  Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності. 

5.                  Вивчення нового матеріалу.

6.                     Закріплення нових знань і умінь.

7.                     Підведення підсумків. Узагальнення і систематизація матеріалу.

8.                     Домашнє завдання.

 

 

 

Хід уроку

         Організаційний момент.

        Перевірка домашнього завдання. Усне опитування.

-         Географічного положення Африки. 

-         Дослідження та освоєння африканського материка.

        Актуалізація опорних знань та вмінь.

        «Картографічна  розминка»

    Покажіть на карті:

- Середземне море;                                 - Острів Мадагаскар;

- Півострів Сомалі;                                 - Гібралтарська протока;

- Гвінейська затока;                                - Мозамбіцька протока;

- Червоне море.

Що вам уже відомо про ці географічні об’єкти?

        Фронтальна бесіда

• У чому полягають особливості географічного положення Африки? Назвіть і покажіть на карті крайні точки Африки.

• Які океани і моря омивають береги Африки?

• Пригадайте, за якими ознаками поділяють гори та рівнини?

• Що таке платформа, щит, плита?

• Який взаємозв’язок існує між будовою земної кори й основними формами рельєфу?

• Який взаємозв’язок існує заляганням родовищ корисних копалин і тектонічною будовою?

Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

     Наступним етапом вивчення материка за типовим планом є дослідження історії формування Африки, її рельєфу та корисних копалин. Невипадково, що всі названі етапи вивчаються у певній послідовності, адже вам відомо, що від внутрішньої будови земної кори, історії її формування протягом геологічного розвитку Землі залежить розміщення основних форм рельєфу та корисних копалин. Сьогодні на уроці вам потрібно знайти та з’ясувати, як названа географічна закономірність представлена в Африці. Для цього вам стануть у пригоді вміння працювати з тематичними картами атласу.

        Вивчення нового матеріалу.

     Постановка проблемних питань /географічні задачі/.

     Діти, перед тим, як ми розпочнемо  вивчати геологічну будову та рельєф материка, я пропоную до вашої уваги дві географічні задачі, розвязати які, я думаю, вам буде нескладно, якщо ви уважно вислухаєте розповідь про геологічну будову та рельєф материка.

    Умова першої задачі: дві бригади геологів - перша в районі міста Каїр, інша  - біля міста Найробі одночасно розпочали бурити свердловини, щоб дістатися твердих кристалічних порід. Питання: котра з бригад першою і чому виконає поставлене завдання ? Обгрунтуйте свою відповідь.

    Друга задача: Чи можливе в майбутньому біля берегів Африки утворення нових великих островів чи навіть материка? Відповідь обгрунтуйте. 

До цих задач ми ще повернемось наприкінці уроку.

        Пояснення нового матеріалу на основі презентації «Рельєф Африки»

Запис теми і плану вивчення нового матеріалу. (Тема і план на слайді презентації).

1.     Будова земної кори Африки.

2.     Рельєф материка.

3.     Корисні копалини Африки.

     1. Будова земної кори Африки.

     2-3 млрд. років тому Африку вкривали високі гірські системи, які з часом, під впливом зовнішніх сил Землі, зруйнувались. Так утворилася давня Африкано-Аравійська платформа, яка й тепер становить основу материка. Протягом тривалої геологічної історії окремі ділянки платформи піднімались. Її фундамент виходив на поверхню й виникали щити (зокрема на сході Африки та на узбережжі Гвінейської затоки). В інших місцях ділянки давньої платформи опускались, її фундамент глибоко занурювався під товстий осадовий чохол, що призвело до виникнення великих западин (Конго, Чад, Калахарі).

- Показ на карті виступів щита і розташування западин.

     Тривалий час Африка входила до складу давнього материка Гондвана. Як самостійний материк Африка почала утворюватися в середині мезозойської ери, близько 180 млн. років тому, коли розколювалася Гондвана. Повне відокремлення Африки від Південної Америки та інших частин Гондвани відбулося вже на початку кайнозойської ери близько 65 млн. років тому.

     Тоді ж сформувалася й африканська літосферна плита, в центрі якої і розміщена більша частина сучасної Африки. Цим зумовлена відносна сейсмічна стійкість території більшої частини материка. Лише крайня північна та північно-західна частини материка лежать на стику сусідніх літосферних плит. Тут знаходяться найбільш сейсмічно активні ділянки континенту.

На стику яких літосферних плит знаходиться північ Африки?

     У кайнозойську еру Африканська літосферна плита на сході почала розколюватися системою глибоких розломів на дві частини. Нині у Східній Африці знаходиться одне з найвеличніших геологічних утворень на Землі – Східноафриканський рифт – зона розломів, яка продовжує розширюватися. Рифтова долина тягнеться від Червоного моря на південь уздовж лінії африканських озер. Ці водойми являють собою глибокі розколи земної кори, заповнені водою. Вздовж рифтової долини відбуваються землетруси та виверження вулканів.

        Літературна сторінка.

Зачитування опису рифтової долини здійснене під час експедиції.

Із розломами пов’язані тектонічні фори порушення залягання гірських порід. (пояснення слайда «Тектонічні форми порушення залягання гірських порід).

       Словникова робота.

Запис у зошити термінів:

Грабен – витягнута ділянка земної кори, опущена по розломах стосовно сусідніх територій.

Горст –переважно видовжена, відносно піднята ділянка земної кори яка обмежена опущеннями по лініях скидів.

        Попереднє закріплення.

-         До якого давнього материка належала Африка протягом палеозойської ери?

-         Яка платформа лежить в основі африканського материка?

-         У якій частині Африки розташовані грандіозні розломи? До яких наслідків це призведе в майбутньому?

     2. Рельєф материка.

         Продовження розповіді вчителя.

Будова земної кори Африки зумовлює його рельєф. Розглядаючи фізичну карту Африки, можна прийти до висновку, що материк складається з підвищених рівнин.

Робота з картами атласу.

  -Завдання. За допомогою шкали висот визначте висоту рівнин Африки та їх переважаючі форми.

Низовин та високих гір небагато. Низовини здебільшого розташовані вздовж узбережжя морів та океанів.

     Східну частину Африки займає досить високе (2000-3000 м) Східноафриканське плоскогір'я, яке сформувалося в межах щита давньої платформи. Тут знаходяться найвищі вершини материка, діючі і згаслі вулкани.
•    Чим пояснити той факт, що в межах Африканської платформи існують діючі та згаслі вулкани?
     Найвищою вершиною Африки є вулкан Кіліманджаро (5895 м).

Повідомлення про Кіліманджаро.

     «Кіліманджаро – діючий вулкан. Його активність проявляється у періодичних викидах газу. Задокументованих свідчень про виверження не відомо. Проте, місцеві легенди говорять про вулканічну активність 150-200 років тому. Має висоту 5895 м. Це найвища точка Африки. Вперше Кіліманджаро був підкорений у 1889 р. В наш час щороку близько 15 тис. людей намагаються підкорити Кіліманджаро. Приблизно 40% це вдається. Про назву Кіліманджаро існує кілька версій. Вона походить з мови суахілі. За одними поглядами назва вулкану означає “гора божества холоду”. За іншою – “сяюча гора”. Обидва погляди звертають увагу на льодовики на вершині вулкана.
     Льодовикова шапка вкривала Кіліманджаро 11 тис. років з часу останнього льодовикового періоду. Але у березні 2005 р. повідомили, що льодовики на вершині повністю розтанули. Це пов'язують не стільки зі змінами температури, скільки з скороченням кількості опадів. Напевно це викликано вирубкою лісів, що зменшило кількість у повітрі водяної пари.
    Недалеко від Кіліманджаро знаходиться згаслий вулкан Кенія. Це друга за висотою гора Африки. Назва означає “біла гора”. Місцеві жителі вважають, що на горі живе божество Кікую-Нгай, тому зводять усі будинки обличчям до гори. Вершина Кенії вкрита екваторіальним снігом, а схили – густим лісом, повним диких тварин та гірських рослин. У чистих гірських потоках можна ловити рибу.»

     А зараз я пропоную вам здійснити заочну мандрівку на дах Африки.

     Відеоролик про сходження на Кіліманджаро.

     На північ від Східноафриканського плоскогір’я простягається Ефіопське нагір’я – величезний гірський масив з ланцюгами високих гір і безліччю окремих згаслих вулканів. Воно виникло внаслідок численних виливів магми в межах Східноафриканського рифту. Високо підносячись над навколишніми рівнинами, нагір’я круто уривається на схід, а на захід спускається сходами, вкритими тріщинами.

     На південному заході височать Драконові гори, які терасами спускаються до внутрішніх частин материка. Вони являють собою при підняті масиви на краях давньої платформи.

     На крайньому півдні Африки лежать старі, сильно зруйновані невисокі плоско вершинні Капські гори, що виникли наприкінці палеозойської ери, близько 300 млн. років тому.

     На північному заході материка знаходяться наймолодші на африканському континенті Атлаські гори. Це молодий масив, який утворився в кайнозойську еру на краю Африканської літосферної плити. Хребти Атласу простяглись уздовж берегів Середземного моря.

     Таким чином, за висотою над рівнем моря Африку поділяють на дві частини: Низьку Африку з висотами до 1000 м, що охоплює північні й західну частини материка, і Високу Африку з висотами понад 1000 м над рівнем моря, до якої відносять східну й південну частини.

     Робота з картою. Ми розглянули розміщення гірських систем і найвищих точок материка. А де знаходиться і як називається найнижча точка Африки. (поблизу Ефіопського нагір’я,западина озера Ассаль).     

    Короткий огляд розташування і характеристика інших форм рельєфу: нагір’я Тібесті (г. Емі-Кусі, 3415), гірський хребет Рувензорі, нагір’я Ахаггар, їх найвищі точки, влк. Камерун, влк. Карісімбі.

        На материку знаходиться багато значних за висотою вершин. Пропоную вам розв’язати географічний ланцюжок: (робота з фізичною картою Африки).

4165589534154620

Відповідь.

4165 – г.Тубкаль (гори Атлас)

5895 – влк. Кіліманджаро

3415 – г. Емі-Кусі (нагір’я Тібесті)

4620 – г.Рас-Дашен (Ефіопське нагір’я)  

    Попередні висновки про рельєф Африки.

- Які форми рельєфу переважають на материку?

- Де в Африці знаходяться найвищі та найнижча точки?

- Які гірські системи та вершини африканського континенту вам запам’яталися?

- Коли утворилися Капські та Атлаські гори?

    3. Корисні копалини Африки. 
     Мінеральні багатства Африки, що пов'язані головним чином з докембрійськими утвореннями, представлені значними родовищами золота, олова, молібдену, хромітів, азбесту, торію, вольфраму, урану та алмазів. Гнейсова товща Африки багата на графіт, особливо на острові Мадагаскар. Значні родовища урану відомі в Південній Африці. З покладами верхнього палеозою та мезозою пов'язані родовища вугілля. У Демократичному Конго і Південній Африці в мезозойських кімберлітах містяться кристали алмазів. За добуванням алмазів Африка займає друге місце у світі після Росії. В останні роки виявлено значні родовища нафти і горючого газу в Сахарі, Алжирі, Марокко, Тунісі, Анголі, Камеруні, Єгипті та Нігерії. В крейдових і палеогенових відкладах Північної Африки відомі багаті родовища фосфоритів.

 Робота з контурною картою.
- Завдання. Нанесіть на контурну карту найголовніші родовища корисних копалин . Проаналізуйте розміщення корисних копалин магматичного та осадового походження.

        Завдання «Заповніть таблицю».

Форма рельєфу	Тектонічна область	Корисні копалини
Гори Атлас	? область альпійської складчастості	? фосфорити, поліметалеві руди, залізні руди
Ефіопське нагір’я	? кайнозойський вулканічний пояс	?
Східноафриканське плоскогір’я	? виступи кристалічного фундаменту давніх докембрійських платформ	? алмази
Драконові гори	?	? мідні руди, хромові руди, алмази, золото, кам’яне вугілля, азбест

        Закріплення нових знань і умінь.

1. Яка тектонічна структура лежить в основі більшої частини материка Африка?

2. У чому полягає особливість геологічної будови Африки?

3. Порівняйте рельєф Північної і Південної Африки. Яка частина материка піднята, а яка опущена?

4. Чим пояснюється, що серед форм рельєфу Африки переважають височини та плоскогір’я?

5. Що таке розломи, сейсмічні зони?

6. Показати гори Африки на карті. За допомогою тектонічної карти дайте порівняльну характеристику.

7. Які зовнішні процеси в Африці відіграють значну роль в утворенні дрібних форм рельєфу?

8. Чим обумовлене зосередження більшості родовищ рудних корисних копалин у Східній Африці та в гірських районах?

         Виконання практичної роботи 8. Нанести на контурну карту: а) основні форми рельєфу Африки; б) систему глибинних розломів.

         Розв’язання  проблемних питань.

        Використовуючи перелік географічних об’єктів, заповніть таблицю:

Карісімбі, Гвінейська, Драконові, Тібесті,  Атлас, Аденська, Камерун, Гібралтарська, Кіліманджаро, Баб-ель-Мандебська, Капські, Ахаггар

Гори	Затоки	Нагір’я	Протоки	Вулкани

 

           Картографічний тренінг.

Які географічні об’єкти позначені цифрами?

  Тестові завдання.

Географічне лото.

Підведення підсумків. Узагальнення і систематизація матеріалу.

        Учні підбивають підсумки самостійно, відповідаючи на запитання: що нового про Африку дізнались на уроці?

        Прийом «Викликаю асоціацію»

Діти по черзі називають та проговорюють ті поняття і назви, які виникли при слові «Африка».

        Домашнє завдання.

-         опрацювати параграф 13 підручника;

-         завершити характеристику гірської системи.