Природоохоронні території

Заповідник «Медобори» — природоохоронна територія в Тернопільській області.      Заповідник створено з метою збереження у природному стані унікальних природних комплексів Подільських товтр і Кременецьких гір, генофонду рослинного і тваринного світу та використання їх у наукових цілях. На території заповідника «Медобори» функціонують екологічні стежки «Гостра скеля», «Пуща відлюдника», «Бохіт», а у філіалі «Кременецькі гори» — «Гора Бона», «Гора Божа», «Дівочі скелі». У рельєфі Подільської височини чітко виступає смуга Товтр — вузького горбистого пасма, ізольованих горбів, гребенів, які піднімаються над прилеглою територією на 60-100 м. Заліснена частина їх багата на медоносні рослини, звідси пішла назва місцевості — «Медобори». Це горбисте пасмо тягнеться з північного заходу на південний схід від села Підкамінь Львівської області через Тернопільську і Хмельницьку області та Молдову до Румунії. У центральній частині Товтрової гряди та у західній частині Кременецького кряжу на території Тернопільської області постановою Ради Міністрів УРСР від 8 лютого 1990 року № 25 був створений державний заповідник. Указом Президента України від 20 вересня 2000 року № 1095 його територію було розширено. Вона складається з двох частин, а саме: «Медобори» (9521,0 га, Гусятинський і Підволочиський райони) і «Кременецькі гори» (1000,0 га, Кременецький р-н). Крім головного пасма до складу «Медоборів» увійшли урочища «Шум», «Козина», «Кокошинський ліс», які знаходяться недалеко від основного масиву і становлять значну созологічну цінність, а також дещо відокремлені вапнякові останцеві горби із степовою рослинністю. Питання охорони Товтр порушувалося ще на початку ХХ ст. польськими науковцями. У 1910 році тут були утворені степові резервати гір Гостра та Ципель з метою охорони моховатково-коралових скель сарматського віку з подільськими степовими рослинами. Тоді ж було обґрунтовано створення лісового резервату Волиці (нині — Краснянське лісництво). У 1963 році на нинішній території заповідника було оголошено пам'ятку природи загальнодержавного значення — «Кременецькі гори» площею 1000,0 га, а у 1982 році — Медоборський геологічний заказник загальнодержавного значення площею 8071 га. Товтри є унікальною пам'яткою природи та геологічного минулого, не тільки Поділля, а й Європи. Вони формувалися 15-20 млн. років тому в прибережних водах теплого Галіційського (Сарматського) моря, що розміщувалося уздовж зовнішнього краю Карпат. Основні рифоутворювачі — відмерлі рештки морських організмів із вапняковим скелетом (літотамнієві водорості, моховатки, серпули). Вони і утворили пасмо, південно-західний схил якого крутий, а північно-східний — пологий. Завдяки осадовим відкладам рифоутворювачі добре збереглися у прижиттєвому положенні з характерними ознаками та формами. В цілому це ще одна відмінність, що визначає унікальність Товтр для цілої Європи. Орографічно у Товтровому пасмі виділяється головне пасмо, утворене ланцюгом горбів, яке вирізняється найбільшими абсолютними висотами і масивною будовою, та бокові гряди і групи товтр, що обрамлюють його. Відносна висота пасма становить 50-60 м, над долиною р. Збруч — до 100 м. Гора Бохіт є найвищою вершиною заповідника (414 м). На вершинах пасма багато мальовничих скель, кам'яних полів, складених десятками різновидів вапняків з рештками різноманітних морських організмів. Потужні вапняки сприятливо впливають на розвиток різних форм карстового рельєфу — від дрібних каррових ямок і рівчаків до великих печер, лійок, колодязів, які поглинають воду. Тут знаходяться печери «Перлина», «Христина» та «Пуща Відлюдника». Філіал заповідника «Кременецькі гори» розміщено у західній частині Кременецького кряжа. До його території увійшли гори Бона, Черча, Божа, Гостра, Страхова, Маслятин і ін. В основі кряжа залягає потужна товща білої крейди, перекрита шаром сарматських пісків, які переходять у вапняковий пісковик. Верхнім шаром морських відкладів є черепашково-піщані та черепашкові сильно зцементовані вапняки, які утворюють обривисті скелі, що вінчають вершини гір. Клімат території заповідника характеризується м'якою зимою (середня температура січня −3 °C) і помірно теплим літом (середня температура липня +18 °C). Значна кількість опадів (620 мм на рік) створює сприятливі умови для росту середньоєвропейських лісових видів. У ґрунтовому покриві переважають сірі суглинкові ґрунти на лесах, лесовидних суглинках та делювії вапняків. Дослідження флори Товтрового кряжу в цілому та Медоборів зокрема мають більше ніж півторавікову історію. Перші ботанічні дослідження розпочато Бессером та А. Андржейовським, що зафіксовано у їх працях. Значна частина території (більше 93%) заповідника вкрита дубово-грабовими, грабово-дубовими, дубово-грабово-ясеневими та дубово-буковими лісами. Є і чисті бучини незначної площі, східна межа поширення яких проходить саме в заповіднику. У підліску переважають бруслини європейська та бородавчаста, гордовина, ліщина звичайна, свидина. Флора заповідника нараховує близько 1000 видів вищих судинних рослин із значною часткою рідкісних, ендемічних, реліктових і погранично-ареальних видів. До Червоної книги України занесено 44 види: ясенець білий, шиверекію подільську, цибулю ведмежу, астранцію велику, лунарію оживаючу, лілію лісову, крокус Гейфелів (знаходиться на цій території на межі свого ареалу), 12 видів орхідних, серед яких зозулині черевички справжні, любка дволиста, гніздівка звичайна та ін., до Європейського червоного списку — 6 видів рослин. Незначними за площею, але унікальними, є ділянки степової, наскельно-степової та лучно-степової рослинності з рідкісними формаціями осоки низької, ковили волосистої та пірчастої. Тут, крім характерних степових видів, росте багато волино-подільських ендемічних та погранично-ареальних видів: шавлія зарослева і кременецька, шиверекія подільська, самосил гірський, змієголовник австрійський, аконіт кущистий і шерстистовусий, ясенець білий, ковили пірчаста та волосиста, вівсюнець Бессера, ломиніс цілолистий, півники угорські, цибуля подільська, молочай волинський, зіноваті біла, подільська та Блоцького, відкасник осотоподібний. Ендеміками виключно Кременецьких гір є гвоздика несправжньопізня, мінуарція побільшена, незабудка Людмили, юринея товстосім'янкова і вузьколокальний ендемік та реліктовий вид — береза Клокова, що росте на вершинах гір Страхова і Маслятин. На території заповідника підтверджено зростання 160 видів мохоподібних, 188 — лишайників, 369 видів грибів. Місцева флора багата медоносними, лікарськими та вітамінними рослинами. Тут охороняються також багато регіонально рідкісних видів: авринія скельна, гадючник шестипелюстковий, перстач білий, півники злаколисті, півники угорські, холодок лікарський, цибуля гірська і ін. До Зеленої книги України віднесено 7 рослинних угруповань: 2 лісових і 5 степових угруповань. Різновікові деревостани, висока залісненість схилів, перемежування їх із степовими ділянками, що поросли різнотрав'ям і островами ягідних кущів, створюють сприятливі умови для оселення тварин, які утворюють типову лісостепову групу. У заповіднику зустрічаються всі фонові види Подільсько-Придністровського зоогеографічного району. Із фауни безхребетних на сьогодні виявлено більше 2500 видів комах, з яких 22 занесено до Червоної книги України. Серед них: жук-олень, мнемозина, махаон, вусач мускусний, сатурнія руда, джміль моховий, стрічкарка блакитна, ксилокопа звичайна тощо. Із хребетних на даний час на заповідній території виявлено 9 видів риб, 11 — земноводних, 7 — плазунів. Орнітофауна є найчисельнішою групою хребетних у заповіднику і нараховує 188 видів. В основному це типові для даної території види, із яких 14 занесені до Червоної книги України. Це підорлик малий та великий, лунь польовий, кам'яний дрізд, сипуха, сова довгохвоста, сорокопуд сірий та ін. Ссавці у заповіднику представлені 47 видами. Звичайними тут є представники гризунів та хижих. Із крупних звірів на заповідній території можна зустріти козулю європейську, свиню дику, лисицю. В межах заповідника проживає 6 видів ссавців, занесених до Червоної книги України: борсук, горностай та 4 види рукокрилих. Загалом на території заповідника охороняються 34 «червонокнижні» види тварин. Тут мешкають також 7 видів тварин, занесених до Європейського червоного списку: нічниця велика, вухань бурий, деркач, слимак виноградний, жук-самітник і ін. Особливої уваги заслуговують рукокрилі, які населяють печеру «Перлина» та інші, переважно невеликі печери. У тому числі вечірниця мала, підковоніс малий та нічниця довговуха. У великій кількості представлена нічниця велика — вид, занесений до Червоної книги України та Європейського червоного списку. Багатою є територія заповідника на історичні пам'ятки, які датуються Х-ХІІІ ст. Археологами виявлено язичницькі святилища ХІ-ХІІІ ст. В той період тут одночасно функціонувало три різнотипні городища-святилища: Бохіт, Говда та Звенигород. Найкраще збереженим виявилось капище на горі Бохіт, де в Х-ХІІІ ст. стояв всесвітньовідомий Збруцький ідол (Святовит), який відображав божество слов'ян. Цю унікальну історико-культурну пам'ятку було знайдено у 1848 році у р. Збруч, поблизу с. Личківці. На території городищ-святилищ знайдено та досліджено хлібні печі, жертовні колодязі та довгі будинки-контини, у яких, як свідчать письмові джерела, слов'яни-язичники збирались для виконання обрядів. Функціонування городищ-святилищ та обслуговування прочан забезпечували селища-супутники, яких тут відомо 15. Розташовувались вони неподалік городищ. Ці давньоруські городища-святилища разом із селищами-супутниками становлять єдиний археологічний комплекс — «Збруцький культовий центр». Важливу роль у його діяльності відіграли цілющі джерела, які існують до сьогодні. Багата на історичні пам'ятки і територія «Кременецьких гір». На вершині гори Бона знаходяться руїни однойменної давньої фортеці, закладеної ще в ХІІІ ст., а на горі Божа є цінне лікувальне джерело, яке має ще й вагоме культове значення.

Національний природний парк «Кременецькі гори» — природоохоронна територія на території Кременецького та Шумського районів Тернопільської області. Природний парк створено 11 грудня 2009 року згідно указу Президента України Віктора Ющенка з метою збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів. До території національного природного парку «Кременецькі гори» погоджено в установленому порядку включення 6951,2 гектара земель державної власності, а саме: 3968,6 гектара земель, які надаються (в тому числі з вилученням у землекористувачів) національному природному парку в постійне користування, згідно з додатком, і 2982,6 гектара земель Державного підприємства «Кременецьке лісове господарство», що включаються до складу національного природного парку без вилучення у зазначеного підприємства.

Касперівський ландшафтний заказник — заказник загальнодержавного значення. Розташований у межах Заліщицького та Борщівського районів Тернопільської області. Створений відповідно до постанови РМ УРСР від 19 квітня 1977 № 198. Перебуває у віданні Тернопільського обласного управління лісового господарствава, спілки пайовиків «Винятинська» і се­лянської спілки «Заповіт» Заліщицького району, Касперівської сільради, ТзОВ «Росинка», ВАТ «Тернопіль-обленерго». Площа — 818 га. Під охороною — унікальні природні комплекси в долині річки Серет із мальовничим водосховищем. Береги річки і водосховища високі, скелясті з вапняками оригінальних форм ви­вітрювання. Вздовж долини, у верхній частині схилу ко­рінних берегів — виходи (відслонення) сармат. пісковиків і вапняків, часто у вигляді суціл. пли­ти. Рослинність представлена окремими лісовими ма­сивами і ділянками степу. У лісовиї наса­дженнях переважа­ють грабові масиви з домішками липи, кле­на гостролистого, ду­ба скельного. Підлі­сок утворюють лі­щина, клен татарський, терен, шипшина. Знач­ну цінність мають рідкіс. скельні та степ. рос­лини: ковила волосиста і пірчаста, сон великий, шиверекія подільська (види, занесені до Червоної книги України), горицвіт весняний, кизильник чорноплідний, півники угорські, занесені до Переліку рідкісних, і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів рослинного світу на території Терноп. обл. Трапляються видра річкова, борсук звичайний, тва­рини, занесені до Червоної книги України, а також багато мисливськийх видів фауни: заєць сірий, лиси­ця, козуля і тхір звичайні, куниця лісова й ка­м'яна, ондатра мускусна та інші.

     «Дача Галілея» — лісовий заказник загальнодержавного значення. Розташований у межах Росохацької, Заліссянської, Сосулівської, Улашківської, Заболотівської, Милівецької сільрад Чортківського району; Озерянської сільради Борщівського району Тернопільської області, у квадраті 29­74 Улашківського лісництва Чортківського держлісгоспу в межах однойменного лісового урочища. Створений відповід­но до постанови РМ УРСР від 28 жовтня 1974 № 500. Перебуває у віданні Чортківського держлісгоспу ДЛГО «Тернопільліс». Площа — 1856 га. Під охо­роною — унікальний високопродуктнивний масив дубових лісів штучного походження з багатьма екзотами. Головними лісоутворюючими породами є дуб звичайний, граб з незначними домішками ясена звичайного, липи серцелистої, черешні, бука. У підліску — ліщина, клен татарський, бруслина бородавчаста. Тра­в'яний покрив утворюють осока волосиста, осока гірська, яглиця звичайний, маренка запашна, зірочник лісовий, медунка м'якенька, печіночниця звичайна та інші. Зростає багато рідкісних та екзотичних деревних порід: горіх чорний, горіх сірий, горіх маньчжурський, сосна чорна, сосна Веймутова, модрина європська, модрина японська, ялиця біла. «Дача Галілея» — місце оселення значної кількості диких тварин: козулі, лисиці, борсука, тхора чорного, лося, підорлика великого. Трапляється також пугач, занесений до Червоної книги України. Заказник — взірець лісорозведення в умовах лісостепу і має ґрунтозахисне та водорегулююче значення; цінна лісонасіннєва база.
    
Серетський заказник — природоохоронний гідрологічний об'єкт загальнодержавного значення. Розташований у межах заболоченої заплави р. Серет від с. Плотича Тернопільського р-ну до с. Кобзарівка Зборівського р-ну і заплави р. Лопушанка від с. Городище до с. Носівці Зборівського р-ну. Створений відповідно до постанови РМ УРСР № 132 від 25. 02. 1980 зі змінами, затверджено постановою РМ УРСР № 495 від 12. 12. 1983. Постановою KMУкраїни № 584 від 12. 10. 1992 заказник затверджено як об'єкт природо-заповідного фонду загальнодержавного значення. Перебуває у віданні кол. с.-г. підприємства "Дніпро", "Вільна Україна", "Світанок", "Хлібороб України", ТзОВ "Явір" (усі - Зборів, р-ну), Чернихівської сільради Збаразького р-ну, товариства власників майнових і земельних паїв "Великоглибочецьке", ТзОВ "Галичина", "Україна" (обидва - Терноп. р-ну), ВАТ "Тернопільський облрибокомбінат", державне підприємство "Тернопіль-водоканал". Площа 1192 га. Під охороною - низинні трав'янисті болота, де переважають очеретові, осокові, та очерето-осокові угрупування. Згідно з геолого-геоморфологічним районуванням боліт України (Бачуріна, Брадіс, 1958, 1962; Брадіс, Бачуріна, 1959, 1969; Кузьмічов, 1973 та ш.) болота розташовані у Поділлі, р-ні лісостеп, торфоболотної області. Серетські болота розвинулися в заплаві р. Серет, в їх основі - водотривкі відклади. Велике значення для утворення цих боліт має наявність ставків, гребель, звужень, пов'язаних із геологічною будовою. "Залісся" - загально-зоологічний заказник місцевого значення. Розташований між селами Урмань Бережанського та Розгадів Зборівського р-нів. Створений відповідно до рішення виконкому Тернопільської обл. ради від ЗО. 06. 1986 № 198. Перебуває у віданні Урманської (160 га) та Розгадівської (120 га) сільрад. Площа 280 га. Під охороною - численна мисливська фауна: заєць сірий, козуля і лисиця звичайна, куниця лісова, куріпка сіра, борсук лісовий (вид занесений до Червоної книги України), свиня дика, олень благородний. Рішенням Тернопільської обл. ради від 22. 07. 1998 № 15 мисливські угіддя надані у користування Зборівському та Бережанському районним організаціям УТМР як постійно діюча ділянка з охорони, збереження та відтворення мисливської фауни.
    
    Яблунівський ботанічний заказник — ботанічний заказник загальнодержавного значення. Розташований поблизу сіл Яблунівка, Тудорів, Майдан, Ємелівка та м. Копичинці Гусятинського району Тернопільської області, в кв. 1-16, 30-40, 46-56, 63-70, 73-74 Копичинецького лісництва Чортківського держлісгоспу в межах лісового урочища «Дача „Яблунів“». Створений відповідно до постанови РМ УРСР № 617 від 16 грудня 1982^[1]. Перебуває у віданні Тернопільського обласного управління лісового господарства. Площа — 695 га. Під охороною — територія з ділянками різновіковох дубово-грабових насаджень і другорядних деревостанів, під якими зростають шафран Гейфеля, підсніжник звичайний, цибуля ведмежа, любка дволиста — види рослин, занесені до Червоної книги України.

Зарваницький регіональний ландшафтний парк — природоохоронний об'єкт. Розташований поблизу села Зарваниця Теребовлянського району Тернопільської області, в межах кв. 15­21 лісового урочища «Вишнівчик» Бучацького лісництва Бучацького держлісгоспу, архітектурного комплексу «Зарваниця» та сінокосів Зарваницької сільради. Південно-східна межа — по річці Стрипа. Парк — під охороною ДЛГО «Тернопільліс», Тернопільської єпархії УГКЦ та Зарваницької сільради. Створений згідно з рішенням Тернопільської обласної ради від 18 березня 1994 з метою збе­реження і раціоналізації використання ландшафтів, водних об'єктів, рослинного й тваринного світу, пам'яток живої та неживої природи, історії, релігії і куль­тури з рекреаційною, просвітницькою та науковою метою. Орга­нізований без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користува­чів. Загальна площа — 283 га. Завдання парку:

• паломниц­тво з метою оздоровллення і духовного очищення перед чудотворною іконою Зарваницької Божої Матері
• Виявлення на території парку і взяття на облік особ­ливо цінних пам'яток живої та неживої природи, природних фіто- і зооценозів, не порушених діяль­ністю людини, характерних для регіону, а також пам'яток історії, культури, архітектури для їх збере­ження, наукового дослідження і раціонального використан­ня з рекреаційною, культурною та просвітницькою метою;
• роз­робка і впровадження наукових методів збереження при­родних комплексів у процесі рекреаційного використан­ня;
• проведення біотехнічних заходів щодо збагачення тваринного світу;
• регулювання рекреаційних навантажень і господарських заходів на господарські та історико-культурні ком­плекси парку;
• створення естетично привабливих композицій шляхом реконструкцій, садіння декоративних дерев, здійснення ін. заходів з метою забезпечен­ня сприятливих умов для туризму, паломництва і відпочинку населення, ознайомлення з природою парку, культурними та історичними пам'ятками згідно з проектом організації території парку;
• поширення екологічних знань, пропаганда природних, культурних та історичних цін­ностей парку.

     Семиківський гідрологічний заказник — природоохоронний загальнодержавного значення. Розташований в межах заболоченої заплави річки Студинка від с. Росохуватець Козівського району до села Соснів Теребовлянського району Тернопільської області. Створений відповідно до постанови РМ УРСР № 132 від 25 лютого 1980, постановою КМ України № 584 від 12 жовтня 1992 заказник затверджений як об'єкт природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. Перебуває у віданні ТзОВ «Незалежність» Козівського району (52 га), сільськогосподарських підприємств «Слава» (53) та «Стрипа» (50,4), Соснівської сільради (7,6) Теребовлянського району. Загальна площа — 164 га. Типові для західного лісостепу болота. Під охороною — низинні трав'янисті болота, де переважають очеретяні, осокові та очеретяно-осокові угрупування. Відіграють велику роль у живленні річки Стрипа, ґрунтових вод і як природ. фільтр очищення забрудн. вод. Сер. глиб. 2,5 м. Мають важливе водорегулююче значення. З водно-болотяних птахів водяться кулики, очеретянки, мартини, норці, качки, сови, лунь очеретяний та ін.

     Болото «Скабор» — гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення. Розташована на околиці села Тютьків Теребовлянського району Тернопільської області. Оголошене об'єктом природно-заповідного фонду рішенням виконкому Тернопільської обласної ради від 28 грудня 1970 № 829. Перебуває у віданні господарства «Промінь». Площа 0,33 га. Під охороною — типова болотна рослинність західного лісостепу. Особливу цінність становить росичка, занесена до Червоної книги України.

     Боричівський орнітологічний заказник — водойма, орнітологічний заказник місцевого зна­чення. Розташований на околиці села Боричівка Теребовлянського району Тернопільської області. Оголошений об'єктом природно-заповідного фонду рішенням Тернопільської обласної ради від 25 квітня 1996 № 90 зі змінами, затвердженими її рішенням від 27 квітня 2001 № 238. Перебуває у віданні місцевого господарства «Сади». Площа — 14,2 га. Під охороною — ком­плекс водоболотної та мисливської орнітофауни, рідкісні види водної та болотної рослинності. Трапляються водяна курочка, лунь очеретяний, мартин звичайний, плиска біла, чирок-тріскунок, очеретянка велика, ремез та ін. види птахів.

     Буданівські буки — ботанічна пам'ятка природи місцевого зна­чення. Зростають поблизу села Папірня Теребовлянського району Тернопільської області, в кв. 44 вид. 1 Буданівського лісництва Тернопільського держлісгоспу, в межах лісового урочища «Чорний ліс». Оголошені об'єктом природно-заповідного фонду рішенням Тернопільської обласної ради від 18 березня 1994. Перебувають у віданні ДЛГО «Тернопільліс». Площа — 0,5 га. Під охороною — 19 буків віком понад 100 р. і діам. 46-56 см, цінних у наук.-пізнав. та естет. значеннях.

     Буданівські шафрани — ботанічна пам'ятка природи місцевого зна­чення. Розташовані поблизу села Кобиловолоки Теребовлянського району Тернопільської області, в кв. 36 вид. 5, 6 і кв. 50 вид. 4 Буданівського лісництва Тернопільського держлісгоспу в межах лісового урочища «Млиниська». Оголошені об'єктом природно-заповідного фонду рішенням Тернопільської обласної ради від 30 січня 2003. Перебувають у віданні ДЛГО «Тернопільліс». Площа — 24 га. Під охороною — ділянка дубово-модриново-ялиново-грабового лісу як середовище зростання та відтворення шафра­ну Гейфеля, підсніжника звичайного, занесених до Червоної книги України, вовчих ягід звичай­них — рідкісного виду на території області.

     Деренівська ділянка — ботанічна пам'ятка природи місцевого значен­ня. Розташована на південно-східній околиці села Деренівка Теребовлянського району Тернопільської області поряд із лісовим урочищем, у межах стрімкого схилу північної експозиції. Оголошено об'єктом природно-заповідного фонду рішенням виконкому Тернопільської обласної ради від 30 серпня 1990 № 189. Пе­ребуває у віданні місцевого сільсько-господарського підприємства. Площа — 2 га. Під охороною — типові лучно-степові фітоценози. Особливо цінні горицвіт весняний, гадючник шестипелюстковий — рідкісні й такі, що перебу­вають на грані зникнення, види рослин на території області. Також зростають шавлія лучна і кільчас­та, парило звичайний, льонок жовтий, оман мечолистий, лядвинець рогатий та інші види флори, що мають наукове, пізнавальне й естетичне значення. Місце оселення корис. ентомофауни.

     Довгівська липа — вікове дерево, ботанічна пам'ятка природи місцевого значення. Зростає в селі Довге Теребовлянського району Тернопільської області, бі­ля церкви Івана Богослова. Оголошена об'єктом природно-заповідного фонду рішенням Тернопільської обласної ради від 18 березня 1994. Перебуває у віданні Довгівської сільради. Площа — 0,02 га. Під охо­роною — липа дрібнолиста віком 300 р. і діаметром 145 см, цінна в істор., наук.-пізнав. та естет. значеннях.

     Іванівський орнітологічний заказник — водойма, природоохоронний об'єкт місцевого значення. Розташований на південній околиці села Іванівка Теребовлянського району Тернопільської області, в межах ставу. Оголошений об'єктом природно-заповідного фонду рішенням Тернопільської обласної ради від 25 квітня 1996 № 90 зі змінами, затвердженими її рішенням від 27 квітня 2001 № 238. Перебуває у віданні місцевого сільськогосподарського підприємства. Площа — 17,7 га. Під охо­роною — чисельна водно-болотяна та мисливська орні­тофауна. Трапляються чапля сіра, мартин звичайний, плиска,рибалочка та лелека білі, інші види птахів. Рішен­ням Тернопільської обласної ради від 22 липня 1998 № 15 мис­ливські угіддя надані у користування Теребовлянської районної організації УТМР як постійно діюча ділянка з охорони, збереження та відтворення мисливської фауни.

     Кобиловолоко-Благівщинський загальнозоологічний заказник — природоохоронний об'єкт місцевого значення. Площа — 3220 га. Розташований у межах Кобиловолоцької сільради Теребовлянського району Тернопільської області, в тому числі у кв. 7-11 Буданівського лісниц­тва в лісовому урочищі «Благівщина». Створений відпо­відно до рішення виконкому Тернопільської обласної ради від 30 червня 1986 № 198. Перебуває у віданні Тернопільського обласного управління лісового господарства (294 га), Кобиловолоцької сільради (2926 га). Під охо­роною — численна мисливська фауна. Трапляються борсук звичайний (занесений до Червоної книги України), заєць і куріпка сірі, білка, лисиця, козуля і тхір зви­чайні, куниця лісова, свиня дика, цінні мисливські види та ряд інших тварин. Рішенням Тернопільської обласної ради від 22 липня 1998 № 15 мисливські угіддя за­казника надані у користування Теребовлянської районної організації УТМР, Тернопільського держлісгоспу як постій­но діюча ділянка з охорони, збереження та відтворення мисливської фауни.

Микулинецькі буки — вікові дерева, ботанічна пам'ятка природи місцевого значення. Зростають поблизу ділянки автошляху між селищем міського типу Микулинці — смт Дружба у Тернопільській області, в кв. 4, вид. 11 Микулинецького лісництва державного підприємства «Терноплісгосп» в межах лісового урочища «Криїв­ка». Оголошено об'єктом природно-заповідного фон­ду рішенням Тернопільської обласної ради від 18 березня 1994. Перебуває у віданні Тернопільського обласного управління лісового господарства. Площа — 0,1 га. Під охороною — п'ять де­рев бука ліс. віком понад 100 р. та середнім діаметром 68 см, що мають наукову, пізнавальну та господарську цінність.

     Налужанське джерело — гідрологічна пам'ятка природи місцевого зна­чення. Розташоване у селі Налужжя Теребовлянського району Тернопільської області, в урочищі «Бросарня». Оголошений об'єктом природно-заповідного фонду рішенням виконкому Тернопільської обласної ради № 189 від 30 серпня 1990^[1]. Перебу­ває у віданні Струсівської сільради. Площа — 0,01 га. Під охороною — джерело питної води, що утворює невелику водойму; має науково-пізнавальне та естетичне значення.

     Папірнянська діброва — ботанічна пам'ятка природи місцевого значення. Зростає поблизу с. Папірня Теребовлянського району Тернопільської області, в кв. 48, вид. 4 Буданівського лісництва Тернопільського держлісгоспу в межах лісового урочища «Чорний ліс». Оголошена об'єктом природно-заповідного фонду рішенням виконкому Тернопільської обласної ради № 189 від 30 серпня 1990^[. Перебуває у віданні Тернопільського обласного управління лісового господарства. Площа — 8,8 га. Під охороною — високопродуктивний дуб, насадження 1 бонітету віком 100 р., має господарську, наукову та естетичну цінність.

     Підгорянський заказник — ботанічний заказник місцевого значення. Розташований поблизу села Підгора Теребовлянського району Тернопільської області в кв. 104 вид. 6 Теребовлянського лісництва Тернопільського держлісгоспу в межах лісового урочища «Дача Теребовлянська». Створений відповідно до рішення Тернопільської обласної ради від 18 березня 1994^[1]. Перебуває у віданні Тернопільського обласного управління лісового господарства. Площа — 8 га. Під охороною — лучно-степові фітоценози. Особливо цінний горицвіт весняний — вид, занесений до Переліку рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів рослинного світу на території Тернопільської обл. Місце оселення корисної ентомофауни.

Романівський орнітологічний заказник — заказник місцевого значення. Розташований на околиці села Романівка Теребовлянського району Тернопільської області, в межах акваторії ставу. Створений відповідно до рішення Тернопільської обласної ради від 18 березня 1994 зі змінами, затвердженими рішенням Тернопільської обласної ради № 238 від 27 квітня 2001. Перебуває у віданні Романівської сільради. Площа — 29, 8 га. Під охороною — водно-болотна орнітофауна.Рішенням Тернопільської обласної ради № 15 від 22 липня 1998 мисливські угіддя надані у користування Теребовлянській районній організації УТМР як постійно дію ча ділянка з охорони, збереження та відтворення мисливської фауни.

     Сущинські джерела — гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення. Розташоване на північно-східній околиці с. Сущин Теребовлянського району Тернопільської області, в межах кам'янистого схилу південної експозиції. Оголошені об'єктом природно-заповідного фонду рішенням Тернопільської обласної ради від 18 березня 1994. Перебуває у віданні Сущинецької сільради. Площа — 1 га. Під охороною — три джерела, що живлять потічок Ремезівський, ліву притоку р. Гнізна. Мають важливе водорегулятське значення.

     Теребовлянська бучина — ботанічна пам'ятка природи місцевого значення. Зростає поблизу села Кровинка Теребовлянського району Тернопільської області, в кв. 72, вид. 3 Теребовлянського лісництва Тернопільського держлісгоспу в межах лісового урочища „Дача «Теребовлянська»“. Оголошена об'єктом природно-заповідного фонду рішенням Тернопільської обласної ради № 98 від 30 січня 2003. Перебуває у віданні Тернопільського обласного управління лісового господарства. Площа — 15 га. Під охороною — букові насадження 1 бонітету віком 75 років; має наукову, пізнавальну та господарську цінність.
    
    Теребовлянська дубина — ботанічна пам'ятка природи місцевого значення. Зростає поблизу села Струсів Теребовлянського району Тернопільської області, в кв. 43, вид. 6 Теребовлянського лісництва Тернопільського держлісгоспу в межах лісового урочища „Дача «Теребовлянська»“. Оголошена об'єктом природно-заповідного фонду рішенням Тернопільської обласної ради від 18 березня 1994. Перебуває у віданні Тернопільського обласного управління лісового господарства. Площа — 6,3 га. Під охороною — дубово-буково-грабово-березові насадження 1 бонітету віком 95 років; має наукове, пізнавальне та господарське значення.

«Романівське джерело» — гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення. Пам'ятка природи розташована на території Теребовлянського району Тернопільської області, с. Романівка, в 200 метрах від ферми, долина р. Гнила Рудка.

Площа — 0,0200 га, статус отриманий у 1994 році.