Абаканське залізнорудне родовище - у Хакасії,
знаходиться в 175 км
від міста Абакан.
Абаканський хребет - у системі гір Південного
Сибіру, виступає як сполучна ланка між Алтаєм, Західним Саяном і Кузнецьким
Алатау, фактично є південним продовженням останнього.
Абісальна зона (грец. άβυσσος — безодня) —
глибоководна частина океану (глибина понад 2000 м ).
Абляція - зменшення маси снігу і льоду в
льодовику або сніговому полі за рахунок танення, випаровування, здування снігу,
обвалів льоду і відколювання айсбергів.
Абразія - механічне руйнування берегів моря,
озер, річок, великих водосховищ під дією хвиль і прибою.
Абсолютна висота — висота місця над рівнем
океану.
Абсолютна вологість повітря — кількість
водяної пари (в г/м3), яка може утримуватися в повітрі за даної температури.
Абсолютний вік гірський порід — це вік, який
визначається в одиницях астрономічного часу (роки, тисячі, мільйони та мільярди
років).
Аборигени – споконвічне населення країни або
великої місцевості, що проживає в ній здавна, на противагу прибулому населенню,
переселенцям.
Аванпорт - 1) прилегла до морського порту
зовнішня частина акваторії. Захищена від відкритого моря хвилерізами, обладнана
причалами і пірсами, на яких може здійснюватися розвантаження і завантаження
суден. Включає зовнішній (місце у відкритому морі, де судна на якірній стоянці
чекають заходу в порт) і внутрішній рейди (частина акваторії, де судна
знаходяться під час шторму або чекають, коли в порту з'явиться вільний причал).
2) морський порт, тісно пов'язаний з сусіднім
крупним гирловим річковим портом.
Авачинська сопка (Авача) - діючий вулкан на
південному сході Камчатки, висота 2741 м .
Авіаційна промисловість (авіаракетно-космічна
промисловість, АРКП) - наукоємка, високотехнологічна галузь транспортного
машинобудування, що вимагає великих науково-технічних розробок і
капіталовкладень. У структурі галузі виділяють літако- і вертольотобудування,
ракетобудування, виробництво космічних літальних апаратів, виробництво
двигунів, авіаційне приладобудування та ін.
Австралійська алмазна провінція – локалізована
на Північно-Австралійському щиті в межах протерозойських складчастих структур,
що охоплює архейський кратон Кімберлі з південного заходу і зі сходу.
Австралійські Альпи – гори на сході Австралії,
найбільш висока й розчленована частина Великого Вододільного хребта.
Автомобільна промисловість - галузь
транспортного машинобудування, що виробляє легкові і вантажні автомобілі,
автобуси всіх типів, причепи, автомобілі спеціального призначення, а також
комплектуючі вузли, агрегати, деталі.
Автомобільний транспорт здійснює переміщення
(перевезення) вантажів і людей автомобілями (переважно на короткі і середні
відстані). Ділиться на вантажний і пасажирський. Інфраструктура складається з
мереж автодоріг, гаражів і автобаз, авторемонтних майстерень і заводів,
автозаправних станцій; рухливого складу (вантажні автомобілі, автобуси, легкові
приватні машини).
Автострада - багатосмугова швидкісна
автомагістраль з вдосконаленим покриттям, не перетинається на одному рівні з
іншими дорогами.
Агломерація міська — єдина група поселень
міського типу, що становлять загальну соціальну, економічну й екологічну
систему.
Аграрно-промисловий комплекс (агропромисловий
комплекс, АПК) - сукупність галузей (підприємств) народного господарства,
діяльність яких направлена на задоволення потреб населення в продуктах
харчування і іншої продукції, що виробляється із сільськогосподарської
сировини.
Аграрні реформи - соціально-економічні
перетворення в області сільського господарства, здійснювані державою.
Стосуються перш за все системи землеволодіння і землекористування. Нерідко
проводяться в критичні для держави періоди (зміна державного ладу, кризисні
ситуації і т. п.).
Адіабатичний процес - зміна стану деякого
об'єму повітря, що відбувається без перенесення тепла через границю цього
об'єму. Температурара, тиск і інші параметри даного об'єму при цьому змінюються
лише за рахунок розширення або стискування згідно газовим законам. При стискуванні
повітря тиск, внутрішня енергія і температура підвищуються, при розширенні –
зменшуються.
Адміністративно-територіальний поділ - частина
політико-територіального устрою держави, відповідно до якої будується система
органів державної влади і місцевого самоврядування. Є ієрархічною системою
складових частин державної території (адміністративно-територіальної одиниці) з
їх адміністратівними центрами.
Адміністративний центр - поселення, що виконує
функції загального адміністративного управління і що зосереджує органи місцевої
самоврядування різного територіального рівня (області, району, міста та ін.).
Адміністративний центр повинен мати матеріальну можливість виконувати ці
функції – бути добре пов'язаним зі всіма частинами своєї адміністративно-територіальної
одиниці, володіти достатнім економічним, культурним і кадровим потенціалом і
так далі Тому в багатьох країнах, що особливо мають сильні традиції політичного
централізму, адміністративний центр, як правило, найбільше поселення на своїй
території.
Аеропорт - складається з будівель авіа
терміналів (пасажирських аеровокзалів і вантажних терміналів, куди прибувають і
звідки відправляються пасажири і вантажі), злітно-посадочної смуги (ЗПС) і
льотного поля, споруд, що забезпечують роботу аеропорту, літаків і
обслуговування пасажирів і вантажів (у тому числі ремонтні заводи, склади,
ангари).
Аерозйомка - один з видів дистанційного
зондування, зйомка земної поверхні з повітряного літального апарату в різних
зонах електромагнітного спектру із застосуванням різних знімальних систем.
Азимут — кут на місцевості або на карті, що
утворюється напрямом на північ і напрямом на обраний пункт. Кути зчитуються від
напряму на північ за ходом годинникової стрілки.
Айсберг —
плаваюча льодова гора материкового походження.
Азональність — розташування географічного
об'єкта або поширення явища без зв'язку з зональними особливостями даної
території.
Акваторія - простір водоймища або його частина
в природних, штучних або умовних кордонах (напр., океану, моря, озера,
водосховища, бухти, порту і т. д.).
Аккумуляція - накопичення, відкладення наносів
або гірських порід на земній поверхні або на дні моря.
Акліматизація — здатність тварин до
пристосування в нових умовах існування.
Алас – велика, часто безлісна плоскодонна
улоговина, що утвориться в області розвитку багатолітмерзлих гірських порід у
результаті вистоювання підземного льоду й осідання ґрунту, що відбуваються при
потеплінні клімату.
Альбедо — здатність поверхні відбивати сонячну
енергію.
Альпійська складчастість – період в історії
Землі (мезозой, кайнозой), під час якого спостерігалася сильна тектонічна
активізація процесів горотворення, складчастості, розлоутворення, гранітизації,
вулканізму, сейсмічності й інших геодинамічних процесів.
Амплітуда коливань температур — різниця між
мінімальною і максимальною температурами повітря за певний проміжок часу (добу,
місяць, рік тощо).
Анаморфована карта – топологічно перетворена
непросторово-подібна карта, що спотворює реальні форми (обрису) об'єктів.
Анклав – держава або його частина, з усіх
боків оточена територією іншої держави.
Антарктичний пояс – самий південний
географічний пояс Землі, включає Антарктиду й деякі острови Антарктики.
Антикліналь (антиклінальна складка) – складка
шарів гірських порід, звернена опуклістю нагору, у результаті чого найбільш
молодою, зім'ятою складкою відкладення або породи залягають на поверхні, а
древні – у центральній частині або ядрі.
Антициклон — замкнута область з високим тиском
у центрі. Повітря в антициклоні рухається за годинниковою стрілкою у Північній
півкулі, у Південній півкулі — навпаки.
Ареал - територія або акваторія Землі
довільної форми, обмежена замкнутим контуром і не зв'язана яким-небудь
обмеженням у масштабі; у просторовій ієрархії може займати таксон від
локального до глобального.
Арктичне повітря – повітряні маси, що
формуються над Північним Льодовитим океаном і прилягаючими полярними островами
й ділянками суші.
Арктичний пояс - самий північний географічний
пояс на Землі.
Артезіанський басейн — це велика западина або
депресія з артезіанськими водами.
Артезіанські води — напірні підземні води,
замкнуті у водоносних пластах
гірських порід між
водотривкими шарами. При бурінні
свердловин вода фонтанує або виливається на поверхню самостійно.
Архей – найдавніший етап розвитку Землі або
групи гірських порід, що утворилися в цей етап; скорочене від грецького
археозой (часо найпростішого – архаїчного життя); назва запропонована
американським геологом Дж. Дана в 1872 р.
Астеносфера – шар зниженої твердості, міцності
й в'язкості у верхній мантії Землі.
Астероїди — малі планети. В Сонячній системі
обертаються між орбітами Марса і Юпітера.
Астролябія – стародавній кутомірний прилад для
визначення широт і довгот в астрономо-геодезичних вимірах і навігації.
Астрономічна одиниця — одиниця виміру відстані
в астрономії: дорівнює середній відстані від Землі до Сонця (149,6 млн.
кілометрів).
Астрономія — наука про будову й розвиток
небесних тіл, їх систему та Всесвіт в цілому.
Атлас географічний - систематичні збори карт,
виконаних по єдиній програмі й виданих у вигляді книги, альбому, комплекту
аркушів у папці в одному або декількох томах або в електронній формі.
Атмосфера — повітряна оболонка земної кулі,
зв'язана з нею силою тяжіння, що обертається разом з Землею як одне ціле.
Атмосферна циркуляція — система горизонтальних потоків повітря в
атмосфері Землі.
Атмосферний тиск (див. Тиск повітря) — тиск
атмосферного повітря на всі предмети, що під ним перебувають, і на земну
поверхню.
Атмосферний фронт — перехідна зона, де
взаємодіють різні за властивостями повітряні маси.
Атмосферні опади — вода, яка випадає на
поверхню Землі у вигляді дощу, снігу, граду або утворюється безпосередньо з
повітря у вигляді роси, інею, паморозі.
Атомна енергетика - комплекс галузей,
зв'язаних з використанням енергії ядерних реакцій.
Атомна електростанція (АЕС) - електростанція,
на якій атомна енергія перетвориться в електричну.
Бавлинське нафтове
родовище – входить у Волго-Уральську нафтогазоносну провінцію.
Бавовництво – вирощування
бавовнику для одержання текстильного волокна; галузь рослинництва.
Базальт – чорна або сіра
магматична гірська порода; складається з основного плагіоклазу, піроксенів й
анортиту, часто олівіну.
Базис ерозії — рівень
річки, нижче якого водний потік не може поглибити своє річище.
Байрачні ліси (балкові
ліси) – ростають у верхів'ях і по схилах балок (байраков), лощин, суходолів у
лісостеповий і північній частині степової зони Північної півкулі.
Бакальська група
залізнорудних родовищ – складається з 24 родовищ, зосереджених на площі 150
км².
Балка — слов'янська назва невеликої долини, звичайно
без постійного водотоку.
Балтійський щит – вихід древнього
складчастого фундаменту Східно-Європейської платформи в районі Республіки
Карелія, Мурманської, частково Ленінградської обл. Росії, а також на території
Фінляндії й Швеції.
Бальнеологія — розділ
курортології, що вивчає фізико-хімічні властивості мінеральних вод і грязей та
методи використання їх з лікувально-профілактичною метою.
Банка – мілководна
ділянка морського або океанічного ложа, глибини над яким значно менше
навколишніх.
«Баранячі лоби» – округлі, скелясті бугри й
пагорби висотою від декількох метрів до десятків метрів і довжиною до декількох
сотень метрів або виступи схилів височин, оброблені льодовиком, що рухається.
Барометр — прилад для
вимірювання атмосферного тиску.
Бархан — материкова дюна
пустель.
Басейн річковий – частина
земної поверхні, з якої в дану ріку (річкову систему) стікають поверхневі й
підземні води.
Батиальна зона (батиаль)
– частина Світового океану, розташована між субліторальною й абісальною зоною.
Батиметрична карта –
показує рельєф дна морів, океанів, озер й інших водойм за допомогою ізобат –
ліній рівних глибин.
Батискаф — самокерований
апарат для дослідження морів і океанів на великих глибинах.
Бера закон – положення,
відповідно до якого ріки, що течуть у напрямку меридіана, у Північній півкулі
зміщають русло вправо (підмивають правий берег), а в Південному – уліво
(підмивають лівий берег).
Бедленд – важкопрохідний
і непридатний для освоєння рельєф, який густо й складно розчленований системою
ярів і вибоїн.
Безвідходне виробництво –
умовна назва господарської діяльності, у ході якої практично не утвориться
шкідливих відходів.
Безробіття — соціально
несприятливе явище, тимчасова незайнятість економічно активного населення через
нестачу (відсутність) робочих місць чи недостатню професіональну підготовку або
переважання пропозиції вільної робочої сили над попитом на неї. Показник
безробіття є однією з важливих характеристик соціально-економічного життя
населення країни.
Безстічний басейн –
басейн ріки або озера, розташований у безстічній (не має зв'язку, з річковими
системами Світового океану) області.
Бентос — сукупність
організмів, що населяють дно океанічних, морських та прісноводних водойм.
Береговий канал – штучний
водний шлях, споруджений уздовж узбережжя Мексиканської затоки й Атлантичного
океану (США).
Берегові форми рельєфу –
абразійні й акумулятивні.
Березанське
газоконденсатне родовище – знаходиться у Північно-Кавказькій нафтогазоносній
провінції.
Березовське залізнорудне
родовище – знаходиться на Середньому Уралі.
Березняки – березові
ліси, а також дрібнолисті ліси з переважанням у деревному ярусі берези.
Беріг – смуга взаємодії
суши й водойми (океан, море, озеро, водоймище) або водотоку (ріка, тимчасовий
русловий потік).
Білки – гірські хребти й
вершини в Сибіру, які піднімаються вище границі лісу й покриті снігом протягом
усього або більшої частини року.
Біогеографія – наука про
географічне поширення й розміщення живих організмів й їхніх співтовариств.
Біогеоценоз – природна
система, що складається з живих організмів, що утворять біоценоз, і сукупності
абіотичних (неживих), компонентів середовища їхнього перебування; всі складові
частини зв'язані між собою обміном речовин й енергії.
Біомаса – загальна маса
особин одного виду, групи видів або співтовариства в цілому, що припадає на
одиницю площі або обсягу місцеперебування.
Біосфера – оболонка
Землі, що представляє собою простір, у якому присутні живі організми або
можливо їхнє існування й розвиток.
Біосферні заповідники –
державні природні заповідники, які входять у міжнародну систему біосферних
резерватів, що здійснюють глобальний екологічний моніторинг.
Біоценоз - складна
багатовидова система спільно існуючих живих організмів, що населяють ділянку
суші або водойми й, які характеризуються певними відносинами як між собою, так
і з абіотичними (неживими) компонентами навколишнього середовища.
Біфуркація річок –
роздвоєння русла ріки на відносно самостійні галузі.
Блок-діаграма –
тривимірний картографічний малюнок, що сполучає перспективне зображення
якої-небудь поверхні з поздовжніми й поперечним вертикальними розрізами.
Бованенковське
газоконденсантне родовище – відноситься до Ямальської нафтогазоносної області
Західно-Сибірської нафтогазоносної провінції.
Богар – землі в районах
зрошувального землеробства, на яких сільськогосподарські культури вирощують без
поливу (використовують весняну вологу).
Бодайбінський
золотоносний район – охоплює великі гірничо-тайгові простори басейнів рік
Ольокма й Вітім на півночі Іркутської обл.
Боксити – алюмінієва
руда, природна мінеральна сировина, яку використовують для промислового
виробництва алюмінію.
Болото – надмірно
зволожена ділянка земної поверхні, що заросла вологолюбною рослинністю.
Бриз – вітер на берегах
морів, великих озер і водоймищ, що змінює напрямок в протилежному напрямку
двічі на добу.
Бройлерне господарство —
господарство, де вирощують м'ясних курчат на фермах-фабриках за допомогою
інтенсивних технологій.
Букові ліси (букняк,
бучина) – літньо-зелені широколистяні ліси.
Буре вугілля – пальна
корисна копалина рослинного походження, перехідна форма від торфу до кам'яного
вугілля.
Буряківництво – обробіток
буряка (столового, кормово і цукрової); галузь рослинництва. Батьківщина буряка
– Середземномор'я, де задовго до нашої ери був окультурений листовий буряк
(відомий як мангольд).
Бюджет — затверджений у
законодавчому порядку розпис доходів і видатків держави на певний строк.
Ванадієві руди – природні
мінеральні утворення, що служать сировиною для промислового одержання ванадію,
широко використовуваного для легування чавуну й сталі, у кольоровій металургії
й хімічній промисловості.
Валова продукція —
загальний обсяг виробництва продукції (у грошовому виразі) окремого
підприємства чи галузі господарства за певний період.
Валовий внутрішній
продукт (ВВП) – статистичний показник, що характеризує результати економічної
діяльності країни за певний період (звичайно за рік).
Валовий національний
продукт (ВНП) — сумарна ринкова вартість товарів та послуг, створених
громадянами країни як на власній території, так і поза її межами.
Вантажообіг — кількість
вантажу, що перевозиться за певний період на певну відстань. Вимірюється у
тоннах на кілометр (т/км).
Вартість продукції —
витрати на виробництво, виражені у грошовій формі.
Верблюдоводство –
розведення й використання верблюдів; галузь тваринництва.
Великі географічні
відкриття – сукупність найважливіших географічних відкриттів, зроблених
європейськими мандрівниками в 15–17 століттях.
Верховодка – найближчі до
земної поверхні безнапірні підземні води, що розташовуються вище ґрунтових вод
і не мають суцільного поширення.
Вертикальний рух води –
одна зі складових частин кругообігу води.
Вивітрювання — процес
руйнування і хімічних змін гірських порід на земній поверхні або близько під
поверхнею під впливом температурних коливань, повітря, вологи і живих
організмів.
Виноградарство –
вирощування винограду; галузь рослинництва.
Висотна поясність —
закономірна зміна природних компонентів і природних комплексів з висотою.
Витрати води в річці —
об'єм води, що протікає через поперечний переріз потоку за одиницю часу (м3/с).
Відтворення населення —
процес безперервного відновлення поколінь людей внаслідок взаємодії
народжуваності і смертності.
Відносна вологість
повітря — співвідношення фактичного вмісту водяної пари в повітрі до тієї
кількості, яка необхідна за тієї ж температури для насичення повітря, виражене
у відсотках.
Відносний вік гірських
порід — це вік, за яким роблять висновки лише про відносну послідовність
геологічних подій.
Вікова структура
населення — співвідношення кількості різних вікових груп населення.
Вільна економічна зона —
визначена територія, де створюються більш сприятливі економічні умови для
господарювання наданням певних пільг (оподаткування, митних тощо).
Вітер – рух повітря щодо
земної поверхні, завичай горизонтальне.
Вітрова електростанція –
електростанція, на якій вітродвигун перетворить энергію вітру в механічну,
теплову й електричну.
Вода – безбарвна (у
товстих шарах блакитнувата) рідина без запаху й смаку; хімічна сполука водню з
киснем (Н2 О).
Водний баланс — кількісне
співвідношення приходу, витрат і накопичення води для певної території.
Водні ресурси – придатні
для використання прісні води, в річках, озерах, водоймищах, льодовиках,
підземних водах, а також ґрунтова волога.
Вододіл — межа між
водозбірними басейнами двох річок або басейнами двох морів, океанів.
Водоємність — кількість води, яка витрачається на
виробництво одиниці продукції.
Водозбірний басейн –
територія, з якої в дану ріку або водойму стікають поверхневі і підземні води.
Водойми – постійне або
тимчасове скупчення безстічних або з уповільненим стоком вод у природних або
штучних западинах (озера, водоймища, ставки й т.д.).
Водомірний пост – 1)
місце, обране для систематичних гідрологічних спостережень за певною програмою
й методикою.
2) Пристрій для
систематичних вимірів (реєстрації) висоти рівня води; неодмінна приналежність -
висотний репер, тобто знак даного пункту з відомою абсолютною висотою.
Водоносний горизонт –
товща щодо однорідних або близьких за складом водопроникною, насиченою водою
відкладень, що мають шароподібне (непорушене) залягання.
Водопроникні породи —
гірські породи, які легко пропускають через себе воду, наприклад, гравій,
галька, пісок, вапняк з тріщинами.
Водоспад – падіння води
ріки з виступу, що перетинає річкове русло.
Водосховище – штучна
водойма обсягом більше 1 млн. м³.
Водотік – узагальнене
поняття для всіх водних об'єктів, що характеризуються рухом води в напрямку
ухилу.
Водяна пара – вода, що
утримується в атмосфері в газоподібному стані.
Вологі екваторіальні ліси
– вічнозелені ліси, переважно в екваторіальному, рідше в субекваторіальному
поясах на півночі Південної Америки, у Центральній Америці, у Західній
Екваторіальній Африці, в Індо-Малайському регіоні.
Вологість повітря – вміст
водяної пари в повітрі.
Всесвітній час — час
Гринвіцького меридіану.
Вугільна промисловість —
сукупність підприємств з видобування, збагачення та брикетування кам'яного та
бурого вугілля.
Газова промисловість –
комплекс галузей гірничодобувної промисловості, що займаються видобутком,
транспортуванням і переробкою газу.
Галерейні ліси –
розташовані вузькими смугами уздовж рік, що течуть серед безлісних просторів у
посушливих областях саван і пустель.
Галузь господарства —
сукупність підприємств, які виробляють однорідну продукцію і різняться
характером виконуваних функцій.
Гейзер – джерело, що
періодично викидає фонтани гарячої води й пари
Генералізація
картографічна – добір, узагальнення, виділення головних типових рис
зображуваних об'єктів відповідно призначенню, масштабу, змісту карти,
особливостям картографуючої території й самого об'єкта, ступеня їхньої
вивченості.
Генетичні горизонти –
взаємообумовлена грунтоутворюючим процесом послідовна система ґрунтових
горизонтів, що розрізняються за морфологічними ознаками (фарбуванню, структурі,
гранулометричному складу, додаванню, ступеню ущільнення, новотворам і
включенням), складом й властивостями, характерна для різних умов
ґрунтоутворення й ґрунтів, які формуються.
Герцинська складчастість
– сукупність процесів інтенсивної складчастості, здіймання і могутнього кислого
(гранітоїдного) магматизму палеозойських геосинкліналейv
Географічна довгота — величина
дуги паралелі в градусах від початкового меридіана до заданого місця.
Географічнa карта –
відбиває розміщення, властивості, зв'язки й динаміку природних,
соціально-економічних, природно-техногенних геосистем й їхніх компонентів.
Географічна оболонка –
оболонка Землі, що включає земну кору, гідросферу, нижню частину атмосфери,
ґрунтовий покрив і всю біосферу.
Географічна широта —
величина дуги меридіана в градусах від екватора до заданого місця.
Географічне положення –
положення географічного об'єкта на поверхні Землі в рамках заданої системи
координат і стосовно кожного розташованим за межами його данних, що мають
прямий або непрямий вплив на даний об'єкт.
Географічне середовище –
земне оточення людського суспільства, частина географічної оболонки, у тому або
іншому ступені освоєна людиною й залучена в суспільне виробництво й
соціально-культурну діяльність людства.
Географічний детермінізм
– світоглядна концепція, що пояснює соціально-економічний розвиток народів і
країн світу географічним фактором – географічним положенням, рельєфом,
кліматом, водними, ґрунтово-рослинними й мінеральними ресурсами.
Географічний підхід –
загальнонауковий метод, що сполучає при аналізі будь-якої території (малого
ареалу й населеного пункту, району, країни, об'єднання країн, континенту,
глобальної системи) дві вимоги: облік простору й комплексність – «від геології
до ідеології», за Н. Н. Баранським.
Географічний поділ праці
– історично сформована й мінлива в часі спеціалізація географічних таксонів
різного рангу (міст, районів, держав й їхніх об'єднань) на тих або інших видах
економічної діяльності.
Гегографічний поссібілізм
– напрямок у географії, що виник на рубежі 19–20 століть як реакція на тверді
положення географічного детермінізму у вигляді географічної інтерпретації
філософської концепції про волю вибору між наявними можливостями.
Географічний пояс —
найбільший (після географічної оболонки Землі) природний комплекс планети.
Географічні координати –
широта й довгота, кутові величини, що визначають положення точки на земній кулі
щодо екватора й початкового меридіана.
Географія – наука
(точніше, система природних і суспільних наук), що вивчає функціонування й
еволюцію географічної оболонки, взаємодію й розподіл у просторі її окремих
частин і компонентів – з метою наукового обґрунтування територіальної
організації суспільства, розміщення населення й виробництва, ефективного
використання природних ресурсів, збереження середовища перебування людини,
створення основ стратегії екологічно безпечного стійкого розвитку суспільства.
Географія грунтів –
область ґрунтознавства, що вивчає загальні закономірності розподілу ґрунтів, а
також ґрунтовий покрив окремих регіонів і планети в цілому (педосферу).
Географія культури —
розділ соціальної географії, що вивчає територіальні особливості матеріальної
та духовної культури.
Географія міграцій
населення — розділ економічної та соціальної географії, який вивчає механічний
рух (переміщення) населення.
Географія міст — розділ
економічної та соціальної географії, що вивчає географію міських поселень.
Географія населення –
галузь соціально-економічної географії, що вивчає закономірності й просторові
особливості формування й розвитку сучасного складу населення й місць його
перебування в різних історичних, соціокультурних, економічних і природних
умовах.
Географія промисловості –
галузь соціально-економічної географії, що вивчає територіальну структуру
промислового виробництва, закономірності й просторові особливості розвитку
промисловості в цілому, груп галузей, окремих галузей і виробництв – на
локальному, районному, національному, міжнаціональному (регіональному) і
глобальному рівнях.
Географія релігій —
розділ соціальної географії, що вивчає розміщення різних релігій і релігійних
сект залежно від соціально-географічних, етнічних і політичних чинників.
Географія світового
господарства – галузь соціально-економічної географії, що вивчає сукупність
взаємодіючих національних господарств країн світу, господарську діяльність
великих регіонів, регіональних об'єднань і союзів, транснаціональних корпорацій,
їхній розвиток у ході міжнародного поділу праці.
Географія сільського
господарства – галузь соціально-економічної географії, що вивчає закономірності
й особливості територіальної диференціації сільськогосподарського виробництва
(природні й соціально-економічні фактори його розміщення, умови й специфіку
розвитку в різних країнах і районах, типологію й сільськогосподарське
районування різних територій, розміщення окремих галузей сільського
господарства, взаємозв'язку з іншими компонентами аграрно-промислового
комплексу).
Географія сфери послуг –
галузь соціально-економічної географії, що вивчає закономірності й особливості
розвитку територіальної структури третинного сектора економіки – невиробничої
сфери, або сфери послуг, – у різних країнах і регіонах, у різних природних,
соціально-економічних і демографічних умовах, при різних формах розселення і як
компонент соціальної інфраструктури.
Географія транспорту –
галузь соціально-економічної географії, що вивчає територіальну структуру
транспорту, закономірності й особливості його розміщення, ступінь транспортної
забезпеченості територій.
Географія трудових
ресурсів — розділ географії населення, що вивчає розміщення, вікову і освітню
структуру працездатного населення, його кваліфікацію тощо.
Геодезичні пристрої –
механічні, оптико-механічні, електронні й радіоелектронні прилади,
використовуються для виміру на місцевості довжин ліній, кутів і висот
(перевищень).
Геодезія – наука, що
вивчає форму, розміри й гравітаційне поле Землі, а також технічні засоби й
методи вимірів на місцевості.
Геоекологічна ситуація —
стан забруднення навколишнього природного середовища.
Геоекологія — наукова
дисципліна, що досліджує просторову взаємодію людини з навколиннім середовищем.
Геозображення – будь-яка
просторово-часова, масштабна, генералізована модель земних (планетних) об'єктів
або процесів, представлена в іконічній (образної) формі
Геоіконіка – наукова
дисципліна, що розробляє загальну теорію геозображень, методи їхнього аналізу,
перетворення й використання в науковій і практичній діяльності.
Геоінформаційне
картографування – особливий напрямок картографії й геоінформатики, суть якого -
автоматизоване створення й використання карт на основі географічної
інформаційної системи, баз даних і баз знань (географічних, екологічних й
інших).
Геокриологія
(мерзлотоведення) – наука про мерзлі ґрунти й гірські породи, процесах їхнього
утворення, історії розвитку й умовах існування, а також явищах, пов'язаних із
процесами промерзання, відтавання й перетворення мерзлих товщ.
Геологічні опади –
продукти геологічних процесів, що відкладаються на поверхні Землі – в
континентальних умовах або на дні водних басейнів. Формуються в результаті
осідання уламкового матеріалу, випадання з розчинів різних речовин, накопичення
продуктів життєдіяльності організмів, тваринних і рослинних залишків.
Геологія – система наук
про історію розвитку Землі й про її внутрішню будову.
Геоморфологічна карта –
характеризує рельєф земної поверхні (суші й дна океанів) з погляду його
зовнішнього вигляду (морфології й морфометрії), генезису, віку, історії
розвитку й сучасних рельєфоутворюючих процесів.
Геоморфологія – наука про
рельєф земної поверхні (суші, дна океанів і морів).
Геополітичне положення
(ГПП) країни — це місце країни на політичній карті світу відносно до центрів
економічного та політичного впливу.
Геосфери – концентричні
кулі (внутрішні і зовнішні оболонки), на які розділяється речовина Землі.
Геотектоніка (тектоніка)
– галузь геології, що вивчає структуру, рух і розвиток твердої оболонки Землі –
літосфери, що складається із земної кори й верхньої мантії.
Геотермальна
електростанція – теплова електростанція, яка використовує теплову енергію
термальних вод Землі для вироблення електроенергії і теплопостачання.
Геофізика (фізика Землі)
– комплекс наук, що вивчають фізичні властивості Землі в цілому й фізичні
процеси, що відбуваються в її оболонках.
Геофізичні методи –
дослідження земної кори, використовуються в геофізиці.
Гирло річки — місце, де
річка впадає в океан, море, озеро чи іншу річку.
Гігрометр — прилад для
визначення вмісту водяної пари у повітрі.
Гідросфера — водна
оболонка Землі, до складу якої входять океани і моря, материкові води, в тому
числі і льодовики.
Гідроаккумулююча
електростанція (ГАЕС) – гідроелектростанція, яка перекачуванням води з нижнього
басейну у верхній накопичує (акумулює) надмірну енергію, що виробляється іншими
електростанціями, коли попит на електроенергію малий (наприклад, вночі).
Гідроелектрична станція
(гідроелектростанція, ГЕС) – електростанція, що виробляє електричну енергію в
результаті перетворення енергії водного потоку.
Гідрологічна станція: 1)
установа по вивченню гідрологічного режиму водних об'єктів на певній території
і по оперативному обслуговуванню запитів на гідрологічну інформацію; 2) місце з
певними координатами у водоймищі, де проводяться гідрологічні нагляди.
Гілея ("ліс") —
вологі ліси у приекваторіальних районах. Характеризується багатим видовим
складом, багатоярусністю.
Гіпоцентр — область в
надрах Землі, де виникає землетрус.
Гірничодобувна промисловість
– комплекс галузей, що займаються здобутком і збагаченням корисних копалин.
Гірська країна – обширна
територія, зайнята горами, має певні межі і географічну назву
Гірська система – гори
(або їх більша частина), з'єднані територіально, що мають загальну причину
походження, і володіють морфологічною єдністю.
Гірський вузол – область
перетину або стику двох або більшого числа гірських хребтів.
Гірський пояс – декілька
гірських систем, витягнутих в суцільну або переривисту, але все таки єдину
смугу, що протягується через більшу частину континенту або через декілька
континентів на багато тисяч або навіть десятки тисяч кілометрів.
Гірський хребет – велика
позитивна форма гірського рельєфу, довжина якої у декілька разів перевищує
ширину.
Гірські льодовики –
наземні льодовики, що залягають в горах. Їх форма залежить від навколишнього
рельєфу, а рух визначається нахилом поверхні.
Глобальний — а) взятий в
цілому, загальний; б) поширений на всю земну кулю.
Глобальні проблеми —
називають такі, що, по-перше, стосуються всього людства, всіх країн, народів і
соціальних верств; по-друге, призводять до значних економічних і соціальних
втрат, а у випадку їх загострення можуть загрожувати існуванню людської
цивілізації; по-третє, вимагають для розв'язання співпраці в загальнопланетарному
масштабі, спільних дій урядів та народів.
Глобус — модель земної
кулі з контурами суходолу й водних просторів.
Горизонт — частина земної
поверхні, яку ми бачимо навколо себе на рівній відкритій місцевості.
Горизонталі — лінії на
планах місцевості та географічних картах, що з'єднують точки земної поверхні,
які лежать на одній висоті над рівнем моря.
Грабен ("рів")
— витягнута ділянка земної кори, опущена внаслідок тектонічних рухів стосовно
оточуючої території по розломах.
Градусна сітка — сітка на
географічній карті чи на глобусі, що утворюється від пересічення меридіанів з
паралелями.
Грунт — поверхневий шар
земної кори, сформований внаслідок взаємодії природних компонентів (повітря,
води, організмів тощо), якому властива родючість.
Грунтові ресурси —
різноманітні грунти, які можуть бути використані або використовуються у
землеробстві.
Грунтоутворення —
складний і тривалий процес перетворення верхнього шару гірської породи на грунт
під впливом природних чинників. У цьому процесі беруть участь усі компоненти
природи.
Гумус (перегній) —
органічна, звичайно темного кольору, частина верхнього шару ґрунту, що
утворюється внаслідок складних хімічних процесів.
Густота населення —
відношення кількості постійного населення до одиниці площі. Визначається
кількістю чоловік на 1 кв. км.
Делімітація кордонів — визначення
спільними комісіями зацікавлених країн загального напряму і проходження
державного кордону.
Дельта – складна форма
рельєфу, що формується в зоні взаємодії суші і моря, в гирлі річок, в місці їх
впадання в морський або озерний мілководий басейн.
Демаркація кордонів —
визначення лінії державного кордону на місцевості установленням спеціальних
прикордонних знаків (стовпів). Демаркація проводиться після делімітації
кордонів.
Демогеографія – напрямок
наукових досліджень на стику географії населення й демографії в складі
соціально-економічної географії; вивчає історично сформовані на певній
території відносини між демографічними процесами й соціально-економічними
умовами.
Демографічна криза —
глибоке порушення відтворення населення, що загрожує його існуванню.
Демографічна політика —
система адміністративних, економічних, пропагандистських й інших заходів,
спрямованих на процес відтворення населення.
Демографічний вибух —
різке збільшення кількості населення.
Демографія — наука про
закономірності відтворення населення.
Демпінгові ціни — ціни,
нижчі за собівартість виробництва товару.
Денудація – сукупність
процесів руйнування, зносу й переносу уламків гірських порід, підготовлених
вивітрюванням.
Депопуляція населення —
зменшення кількості населення певної території, її вилюднення.
Депресивний район -
економічний район, основні показники якого (валовий регіональний продукт, дохід
на душу населення, соціальні витрати) помітно нижчі за середні показники по
країні, а рівень безробіття вищий.
Депресія — затяжне
погіршення (скорочення обсягів) господарської діяльності.
Дефляція – руйнування
гірських порід і грунтів під впливом вітру (їх видування, розвівання), яке
супроводжується перенесенням твердих часток (інколи на значні відстані) і їх
обточуванням.
«Дешеві» прапори
(«зручні» прапори) – прапори на морських суднах, зареєстрованих в суднових
реєстрах країн, в яких низькі державні податки на утримання кораблів і екіпажу,
полегшені і спрощені правила реєстрації і експлуатації суден, понижений
контроль за вантажами, що перевозяться.
Дешифрування знімків –
метод дослідження територій, акваторій, атмосферних явищ по їхніх зображеннях
на аеро-, космічних, підводних знімках, фотосхемах, фотопланах.
Джунглі – густі зарості
дерев, чагарників, високих грубостебельних злаків (бамбук) і непрохідні густі
ліси й чагарники, перевиті дерев'янистими ліанами.
Діаспора – значна частина
етносу або групи етносів, що розселилася в результаті міграції поза країною або
територією свого походження.
Діброви (дубняки, дубові
ліси) – вид літньозелених (рідше вічнозелених) широколистяних лісів, у яких
основною деревною породою є дуб.
Добувна промисловість –
група галузей, що здійснюють видобуток і первинну переробку (збагачення)
корисних копалини.
Довкілля — середовище
життя і трудової діяльності населення.
Док — 1) портова споруда
для ремонту суден; 2) деревообробний комбінат.
Долина – від’ємна,
лінійно витягнута форма рельєфу, замкнута у верхів'ях і відкрита внизу, має
загальний ухил зверху вниз. Зазвичай обмежена крутими бортами, часто з серією
ступінчасто розташованих терас.
Долина річкова —
витягнуте в довжину звивисте заглиблення земної поверхні, по якому тече річка.
Домініон – держава у
складі Британської імперії, що визнавала главою англійського короля (королеву)
(на місцях монарха представляли генерал-губернатори). Термін застосовувався з
1867 р. відносно частин Британської імперії, які мали самостійне управління. В
даний час вважається застарілим і замінений поняттям «Держава у складі
Британської Співдружності».
Дощ – рідкі опади, що
випадають із хмар у вигляді крапель діаметром 0,5 мм і більше.
Дрейфуючі льоди – плавучі
льоди в океанах, морях, озерах і водосховищах, що знаходяться в дрейфі або
тимчасово зупинилися, але не примерзли до нерухомого льоду.
Дренаж — штучний стік вод
для осушення.
Дюна – піщані горби чи
пасма, які утворюються на берегах морів, озер та річок під дією вітрів.
Екваторіальне повітря –
повітряні маси, що формуються в області екватора або течуть від екватора.
Екваторіальний пояс –
розташований по обидві сторони від екватора, від 5–8° пн. ш. до 4–11° пд.ш.,
обмежений субекваторіальними поясами.
Екзогенні процеси – фізичні
й хімічні процеси, що відбуваються на земній поверхні або в самих верхніх шарах
земної кори під впливом води й повітря, снігу й льоду, сонячного випромінювання
або в результаті діяльності живих організмів.
Екзосфера – зовнішній,
найбільш розріджений шар атмосфери від верхньої границі термопаузи й вище.
Екологічна експертиза –
державна або суспільна експертиза планованої господарської діяльності.
Екологічна карта
(геоекологічна карта) – відбиває взаємодію живих організмів (у тому числі
людей) із середовищем; у більш широкому змісті – взаємодія
соціально-економічних і природних геосистем.
Екологічна криза —
погіршення екологічної ситуації антропогенним впливом, що загрожує існуванню
людини і нормальному розвитку країни чи її регіонів.
Екологічна політика —
комплекс заходів, спрямованих на збереження чи поліпшення екологічної ситуації.
Екологічні проблеми —
проблеми, що виникли у зв'язку з втручанням людини в природні процеси і
призводять до порушення рівноваги природних комплексів.
Екологічні умови – сукупність
середовищеутворюючих умов, що забезпечують екологічну рівновагу в біосфері.
Екологія – 1) наука про
взаємини організмів й їхніх співтовариств із навколишнім середовищем
(біологічний підхід).
2) Дослідження
різноманітних геосистем як систем екологічних (екосистем), тобто складаються з
ядра і його оточення, середовища (географічний підхід).3) Вивчення взаємодії об'єкта й середовища, у якій він функціонує або розвивається (загальнонауковий, системний підхід).
Економіка (господарство)
— найважливіша сфера суспільного життя, у якій на основі використання
різноманітних ресурсів здійснюється виробництво, обмін, розподіл та споживання
продуктів людської діяльності.
Економіко-географічне
положення – географічне положення будь-якого суб'єкта господарської діяльності
або таксона просторової ієрархії (населеного пункту, району, країни й інших)
стосовно поза його розташованих данностей, що мають економічне значення для
його виникнення й розвитку.
Економічна географія –
галузь соціально-економічної географії; вивчає територіальну організацію
виробництва, просторові процеси й форми організації життя людей насамперед з
погляду ефективності самого виробництва.
Економічна інтеграція —
процес переплетення національних економік і проведення узгодженої міждержавної
економічної політики.
Економічні системи —
форми організації господарського життя суспільства, які розрізняються за
способами вирішення головних економічних проблем (що? як? для кого вироблені?)
і типом власності на найважливіші види ресурсів.
Економічний район –
територіальна економічно цілісна частина народного господарства, для якої
характерні галузева спеціалізація, єдність виробничої інфраструктури
(енергетика й транспорт), стійкість внутрішньорайонних зв'язків, що перевищують
за інтенсивністю міжрайонні; важлива ланка в територіальній організації
суспільства й географічному поділі праці.
Економічно активне
населення — частина населення, яка безпосередньо зайнята суспільно корисною
діяльністю, що приносить дохід.
Експорт — вивезення
товарів з країни, надання іноземному партнерові послуг виробничого і споживчого
характеру.
Електроенергетика –
галузь енергетики, що в останні 50 років стала однією з найважливіших і
найбільш успішно розвиненою галуззю промисловості.
Електроенергетична
система – об'єднання електростанцій, зв'язаних лініями електропередачі (ЛЕП) і
спільно живильних споживачів електроенергії.
Електронна промисловість
– одна з новітніх і провідних галузей сучасної індустрії.
Електростанція
(електрична станція) – підприємство, що робить електричну, а в окремих випадках
і теплову (теплоелектроцентраль – ТЕЦ) енергію.
Електротехнічна
промисловість – галузь машинобудування, що випускає устаткування для
виробництва електроенергії, передачі її споживачам і перетворення в інші види
енергії (механічну, теплову й іншу).
Ендеміки
("місцеві") — види рослин і тварин, характерні виключно для
конкретної території.
Енергоємність — кількість
електроенергії, яка витрачається на виробництво одиниці продукції.
Епіцентр — місце на
земній поверхні, розташоване над вогнищем землетрусу, де його сила максимальна.
Район найбільших руйнувань.
Ерозія — процес
руйнування грунтів і гірських порід під дією постійних і тимчасових водотоків,
а також вітру.
Еродовані землі — землі,
що зазнали вітрової, водної або інших видів ерозії.
Етнографія
(народознавство) — наука, що вивчає побутові та культурні особливості народів
та інших етнічних спільностей людей.
Етнос — групи людей, що
проживають впродовж тривалого часу на певній території, характеризуються
спільністю мови, культури, менталітету, антропологічних ознак. Його
представляють нації, народності, племена.
Ефективність економічна —
показник економії суспільної праці в результаті застосування певних заходів;
ступінь віддачі виробництва машин, апаратів.
Жила – пластиновидне
геологічне тіло, утворене в результаті заповнення трещіною порожнини жильною
породою або метасоматичного заміщення гірських порід уздовж тріщин мінеральними
речовинами.
Жовтоземи –
найбільшвологі грунти екваторіального поясу, утворюються на корі вивітрювання
осадових порід.
Жолоб глибоководний
(жолоб океанічний) – вузький, замкнутий і глибокий прогин океанського дна.
Забруднення навколишнього
середовища – надходження й нагромадження в навколишньому середовищі різних
речовин і сполук у концентраціях, що перевищують природний (фоновий) рівень.
Заводнення – забезпечення
безводих і маловодних районів водою, необхідною для побутових і господарських
(наприклад, заводнення пасовищ) цілей.
Загальна площа держави —
поверхня суходолу разом з внутрішніми водами, що знаходяться у межах державного
кордону.
Зайнятість — суспільно
корисна діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих і суспільних
потреб, яка, як правило, приносить їм заробіток.
Зайнятість населення —
розподіл економічно активного населення за сферами діяльності, ступінь
задоволення його потреб у праці й забезпечення робочими місцями.
Заказники (державні
природні заказники) – території (акваторії), що мають особливе значення для
збереження або відновлення природних комплексів або їхніх компонентів і
підтримки екологічного балансу регіону.
Залежані землі (поклад) –
рілля, необроблювана тривалий (20–25 років і більше) період.
Залізничний транспорт –
здійснює переміщення (перевезення) вантажів і людей поїздами (складами з
вагонів) по рейкових дорогах з використанням парової, тепловоза або електричної
тяги. Включає лінійну (лінії і дороги) і вузлову інфраструктуру (вузли,
станції, роз'їзди, платформи), пересувний склад (вантажні і пасажирські вагони,
локомотиви – електровози, тепловози, паровози) і ремонтні підприємства.
Залізничний вузол – місце
(транспортний центр), де сходяться декілька залізничних ліній (магістралей) і
куди прибуває або звідки вирушає велика кількість вантажів або пасажирів або
там відбувається пересадка великої кількості пасажирів як на залізничний, так і
на інші види транспорту. Пункти, де об'єм перевалюваних вантажів або
пересідаючих пасажирів незначний, є рядовими залізничними пунктами (станціями,
роз'їздами, платформами, зупинними пунктами) і до вузлів не відносяться.
Залізні руди – природні
мінеральні утворення, використовувані для промислового виробництва заліза
(чавуну і сталі).
Заліснення – відновлення
або створення нових лісових масивів шляхом посадки саджанців, посіву насіння, а
також сприяння природному відновленню лісу.
Зандри (зандрові рівнини)
– рівнинні поверхні у кінцях і на окраїнах льодовиків, покриті піщаними
продуктами перемивання й перевідкладення морени.
Заплава — частина
річкової долини, що заливається водою під час повені чи паводка.
Заповідники (державні
природні заповідники) – природоохоронні, науково-дослідні й
еколого-просвітительські установи, створені з метою вивчення природного ходу
природних процесів й явищ, збереження генетичного фонду рослинного й тваринного
світу, окремих видів і співтовариств рослин і тваринних, типових й унікальних
екологічних систем.
Засолені грунти – містять
легкорозчинні солі (карбонати, хлориди, сульфіти) у кількостях, токсичних для
сільськогосподарських рослин (0,25 % і більше).
Засуха – тривала і значна
недостатність опадів, частіше при підвищеній температурі й зниженій вологості
повітря.
Затока — частина океану,
моря, озера, що глибоко вдається у суходіл.
Затоплення – заповнення
знижень і ділянок річкових долин у результаті підйому рівня в ріках, водоймах
або підземних водах.
Західні повітряні течії
(західний перенос) – що переважає перенос повітря із заходу на схід у
тропосфері й стратосфері помірних широт, а також у верхній тропосфері й
стратосфері тропічних і полярних широт.
Збагачення — поліпшення
якостей корисних копалин (переважно очищення від непотрібних домішок).
Зволоження території –
співвідношення між кількістю опадів, що випадають, і випаровуваністю (або
температурою повітря, оскільки випаровуваність добре корелює з останньою).
Зв'язок - передача і
прийом повідомлень (інформації) за допомогою технічних засобів.
Земельні ресурси — всі
землі, які можна використовувати в господарстві та для розселення людини.
Згінно-нагінні явища -
спади і підйоми рівня води біля берегів водоймища (морити, озера, водосховища),
викликані течіями, що утворюються під дією вітру.
Землеволодіння —
володіння землею на певних правових засадах.
Землевпорядкування —
система заходів регулювання земельних відносин, пов'язаних з володінням і
користуванням землею.
Землекористування —
система заходів, пов'язаних з регулюванням земельних відносин, володінням і
користуванням землею. Центральним тут є питання власності на землю.
Землетрус — коливання
земної поверхні і підземні поштовхи, які виникають внаслідок раптових зміщень
та розривів у глибині земної кори або у верхній частині мантії.
Земна кора – верхня
оболонка «твердої» Землі, нижню границю якої представляє поверхня Мохоровичича
(границя поділу між земною корою й мантією Землі).
Зернове господарство –
вирощування зернових культур для одержання зерна; найважливіша галузь
рослинництва.
Знаки зодіаку — 12
сузір'їв, по яких проходить річний шлях видимого руху Сонця серед зірок.
Зовнішньоекономічні
зв'язки країни — взаємообмін з країнаи світу продукцією, послугами, інформацією
на основі міжнародного поділу праці.
Золоті руди – природні
мінеральні утворення, з яких промисловими методами витягають золото.
Зональність (зональність
фізико-географічна) – зміна природних умов від полюсів до екватора, обумовлена
широтними розходженнями в надходженні на поверхню Землі сонячної радіації.
Зоогеографічна карта –
показує розміщення тварин, їхня чисельність, міграції, зв'язки із середовищем
перебування на суші, у водному середовищі й атмосфері.
Зоря — розпечене небесне
тіло, що випромінює світло. Складається з сильно нагрітих газів.
Імпорт — ввіз товарів або
капіталів будь-якою країною з-за кордону.
Інвестиції (інвестування)
— довгострокове вкладення коштів (капіталу) у певні галузі економіки (переважно
за межами своєї країни).
Індекси —
цифри-показники, що фіксують зміни певного явища (наприклад, випуску продукції,
цін тощо).
Інновація — формування
більш досконалих засобів і організаційних форм виробництва, нових технологій.
Інтеграція — об'єднання в
ціле будь-яких окремих частин.
Інтенсивний —
продуктивний. Інтенсифікація — розвиток виробництва, що грунтується на
раціональному використані ресурсів, на базі науково-технічного прогресу, при
зростанні вкладів коштів і праці для підвищення його продуктивності.
Іригація — зрошення
полів.
Історична географія —
галузь історико-географічних знань, яка досліджує особливості формування
території, населення, господарства і регіонів держави в різні історичні
періоди.
Інфраструктура — комплекс
галузей народного господарства (сфери матеріального і нематеріального
виробництва), які обслуговують промисловість і сільське господарство.
Історико-географічний
регіон — сукупність країн, що характеризується спільністю природних умов,
фізико- та економіко географічного положення, господарської діяльності, історії
і культури народів, близкістю рівня соціально-економічного розвитку.
Імперія — держава, що
складається з головної держави — метрополії та колоній, які були нею
завойовані. Верховні органи влади є лише у метрополії.
Індекс розвитку людського
потенціалу (ІРЛП) — використовується для класифікації країн за рівнем розвитку,
який акумулює три складові: тривалість життя, рівень освіти та скорегований
відносно купівельної спроможності реальний ВВП на душу населення.
Кайнозой – одна із груп
шарів земної кори (кайнозойська ератема) і відповідна їй кайнозойська ера
геологічної історії Землі.
Калійні солі – легко
розчинні у воді природні хімічні сполуки – хлоридні й сульфатні.
Кальдера — заглиблення на
вершині вулкана, здебішого круглої або овальної форми з крутими схилами.
Кальцит (вапняний шпат) –
мінерал із групи карбонатів (СаСО3).
Кампос – низькоросле рідколісся
або саванновидна рослинність Бразильського нагір'я.
Канали — споруди, що
являють собою штучно викопані річища для води.
Каньйон – вузька і
глибока річкова долина з прямовисними або ступінчастими скелястими бортами, дно
цілком зайняте руслом річки або тимчасовим водотоком.
Капітальні вкладення —
витрати на нове будівництво, реконструкцію, розширення, технічне і технологічне
переоснащення господарських об'єктів.
Карст – явища і процеси,
що виникають в гірських породах, що розчиняються природними водами.
Карта – математично
визначене, зменшене й генералызоване зображення (модель) поверхні Землі, іншого
небесного тіла або космічного простору, що показує розташовані або спроектовані
на них об'єкти в прийнятій системі умовних знаків.
Карта багатолітньї мерзлоти
– карта поширення, температурного режиму й потужності шаруючи
багатолітньомерзлих порід.
Карта грунтів – відбиває
поширення ґрунтів, їхній генезис, умови ґрунтоутворення й фізико-геохімічні
властивості.
Карта енергетики – карта
паливно-енергетичного комплексу як галузі господарства.
Карта забруднення
навколишнього середовища – еколого-географічна карта, що характеризує
привнесення й нагромадження в природному або антропогенному середовищі
фізичних, хімічних, біологічних речовин у концентраціях, що перевищують
природні (фонові) значення й несприятливо, що впливають на здоров'я людей,
фауну, флору й інші компоненти середовища.
Карта льодового стану –
відбиває форми плавучого льоду в морях і на озерах (припайних льодів, плаваючих
крижин, айсбергів, льодових полів й інше).
Карта корисних копалин –
відбиває розміщення, умови утворення й запаси родовищ корисних копалин.
Карта населення –
відбиває географічні й соціально-економічні характеристики населення, його
розселення й взаємодію з навколишнім середовищем.
Карта охорони природи –
відбиває систему заходів щодо збереження й відновлення природного стану
природного середовища, по впровадженню систем раціонального природокористування
й ресурсозбереження.
Карта природних зон –
показує поширення (границі) широтних географічних зон і підзон, які
характеризуються загальним температурним режимом, атмосферною циркуляцією,
зволоженням, типами рослинності й ґрунтів, тваринним світом й іншими
особливостями ландшафту.
Карта природніх ресурсів
– відбиває умови й компоненти природного середовища, які використовуються у
виробництві для задоволення матеріальних і духовних потреб суспільства.
Карта промисловості –
відбиває розміщення промислового виробництва, фактори й умови його розвитку,
взаємодія з навколишнім середовищем.
Карта рослинності –
відбиває структуру, просторово-часову динаміку рослинного покриву, його
типологічні підрозділи (асоціації, групи асоціацій, формації), а також
взаємодію з навколишнім середовищем й екологічний стан.
Карта сільського
господарства – відбиває розміщення сільськогосподарського виробництва, умови й
фактори його розвитку, взаємодію з навколишнім середовищем.
Карта транспорту –
показує мережа шляхів сполучення, їхній стан, розвиток і технічне оснащення,
інтенсивність вантажних і пасажирських перевезень.
Картограма –
картографічний спосіб зображення, який застосовується для показу відносних
статистичних даних за одиницями адміністративно-територіального поділу, а також
карта, складена цим способом.
Картографічна проекція –
математично визначене відображення поверхні земної кулі, еліпсоїда (або
глобуса) на площину карти.
Картографічний метод
дослідження – метод наукового пізнання, заснований на використанні карт як
моделей досліджуваного об'єкта й проміжної ланки між об'єктом і дослідником.
Картографічні способи
зображення – системи умовних позначок, які застосовують для передачі об'єктів й
явищ, що розрізняються характером просторової локалізації.
Клімат — це багаторічний
режим погоди, характерний для будь-якої місцевості.
Кліматичний пояс —
широтна смуга, що має відносно однорідний клімат.
Кліматичні ресурси — це
невичерпні природні ресурси, які включають сонячну енергію, вологу й енергію
вітру.
Кліматологічний фронт —
зона взаємодії двох зональних типів повітряних мас.
Коефіцієнт зволоження —
це відношення річної кількості опадів О до випаровування U. Позначається буквою
К. Використовується для визначення
забезпеченості території вологою.
Комбінат — близьке
зосередження технологічно відокремлених підприємств, об'єднаних спільністю
виробництва кінцвого продукту.
Комети — малі небесні
тіла, що складаються з яскравої голови та хвоста. Розміри їх величезні, а маси
малі. Комети рухаються за своїми орбітами.
Комплексність —
багатосторонність, взаємопов'язаність частин певного цілого.
Конфедерація — союз
незалежних держав, тимчасове державно-територіальне утворення. Центральна влада
конфедерації координує діяльність держав, які входять до її складу, у сфері
зовнішньої політики, оборони, економічної політики тощо.
Концентрат — продукт,
який дістали у результаті збагачення корисної речовини (наприклад, рудний
концентрат тощо).
Кооперування в
промисловості — співробітництво, виробничі зв'язки, спрямовані на спільне
виробництво певного продукту; підприємства при цьому збурігають господарську
незалежність.
Країна — територія, яка
становить єдність з погляду історії, нації, культури.
Країна походження —
країна, в якій товар було повністю вироблено чи достатньо перероблено.
Країна призначення —
країна, визначена на час відвантаження товару як кінцева країна його
призначення.
Кратер — чашоподібне або
лійкоподібне заглиблення на вершині або на схилі вулкана, з якого викидаються
гази, вулканічний попіл, каміння, виливається на поверхню лава.
Крік — тимчасовий водотік
або пересихаюча річка в Австралії.
Кругообіг речовини та
енергії — багаторазове повторювання процесів перетворення і переміщення
речовини та енергії в географічній оболонці.
Лагуна – мілковода частина
океану або моря, відокремлена вузькою смугою суші (баром, косою, кораловим
рифом). З'єднується одним або декількома протоками.
Лаколіт – форма залягання
інтрузивних тіл (частіше напівглибинних, або гіпабісальних, рідше глибинних,
або абісальних).
Ландшафт – географічне,
фундаментальне поняття комплексної фізичної географії.
Ландшафтоведення – наука,
що вивчає ландшафти як структурні частини географічної оболонки Землі; галузь
фізичної географії.
Ландшафтна карта – карта
розміщення й структури природних і антропогенно змінених територіальних (і
субаквальних) геосистем.
Латифундії – великі
поміщицькі маєтки, на яких заснована система землеволодіння у ряді країн.
Легка промисловість –
сукупність галузей промисловості, що постачають населення товарами широкого
вжитку: тканинами, одягом, взуттям та іншим.
Легуючі метали — метали,
що поліпшують задані властивості металів і сплавів (нікель, хром, титан тощо).
Лиман — затока, яка
утворилася при затопленні морем гирла рівнинної річки внаслідок відносного опускання
прибережних частин суходолу. Лиман може бути відкритим у море або відокремленим
від нього піщаною косою (закритим).
Лід – тверда фаза води,
мономінеральна гірська порода.
Лісова і деревообробна
промисловість — комплекс галузей промисловості, які здійснюють заготівлю,
комплексну механічну і хімічну обробку і переробку деревини.
Лісовиробничий комплекс —
сукупність галузей, що спеціалізуються на заготівлі та переробці деревини,
виробництві меблів і напівфабрикатів, рідних видів паперу, картону, штучного
волокна, целюлози.
лісовідновлення —
відновлення лісу на раніше залісненій території.
Лісові ресурси – вид
поновлюваних природних ресурсів. Включають стовбурні запаси лісу, різноманітну
побічну продукцію - технічну, мисливську,
промислову, харчову, лікарські рослини.
Лісовпрядкування —
заходи, що включають визначення кордонів лісу, його поділ на ділянки
лісонасаджень, лісовідновлення і лісокористування, групи, категорії захисту
(захисні, водоохоронні, протиерозійні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі тощо).
Лісорозведення —
створення насаджень на нових землях.
Літосфера — верхня тверда
оболонка Землі, що охоплює земну кору і верхню частину мантії до шару
астеносфери.
Літосферні плити — великі
блоки літосфери, розділені глибокими розколинами, що повільно переміщуються по
астеносфері.
Льодова пустеля (арктична
пустеля) – переважаючий ландшафт самої північної (арктичної) природної зони
суші.
Льодовий затор -
багатошарове скупчення крижин в руслі, затрудняючи живий перетин і що викликає
підйом рівня води на заторній ділянці річки.
Льодовик — великі льодові
маси, що сповзають схилами гір або гірськими долинами. Льодові маси утворюються
із снігу, що накопичується в горах, поступово ущільнюється і переходить у лід.
Розрізняють льодовики покривні (о. Гренландія, Антарктида) та гірські (в горах
вище снігової лінії).
Льодовиковий період -
відносно тривалий етап геологічної історії Землі, протягом якого багато разів
чергували дуже холодні відрізки часу, коли виникали великі материкові
заледеніння, і відрізки часу з більш теплим кліматом, коли значна частина
материкових льодів танула.
Льодовиковий щит —
випуклий куполоподібний льодовик, що характеризується значною площею та
потужністю (більше 1 км ).
Льодостав — період
нерухомого льодового покриву на річці.
Людність населеного
пункту — кількість жителів насленого пункту.
Людські раси — історично
сформовані групи людей, пов'язані єдністю походження, що відбивається в
загальних спадкових морфологічних і фізіологічних ознаках.
Магматизм – процес
утворення магми, її подальшого розвитку, переміщення, взаємодії із твердими
гірськими породами й застигання; наслідок прояву глибинної активності Землі;
тісно пов'язаний з її еволюцією, тепловою історією, тектонічним розвитком.
Магматичні гірські породи
– утворюються при застиганні й кристалізації гарячого силікатного розплаву
земної кори (магми).
Магнітне поле Землі
́(магнітосфера) – охоплює всі оболонки Землі й навколопланетний простір.
Мангри – вічнозелені
листяні ліси, поширені в припливно-відпливній смузі морських узбережжь у
тропічних і екваторіальних широтах, а також у зонах з помірним кліматом, там,
де цьому сприяють теплі течії.
Мантія – геосфера Землі,
розташована між земною корою і ядром.
Масштаб карти – ступінь
зменшення об'єктів на карті щодо їхніх розмірів на земній поверхні.
Материк (континент) –
великий масив земної кори, велика частина якого виступає над рівнем Світового
океану у вигляді суші, а периферична частина занурена під рівень океану.
Матеріаломісткість —
показник витрат матеріальних ресурсів на виробництво якоїсь продукції.
Виражається в натуральних одиницях витрат сировини, матеріалів, палива,
енергії, необхідних для виготовлення одиниці продукції.
Машинобудування – одна з
найважливіших галузей обробної промисловості. Саме ця галузь відбиває рівень
науково-технічного прогресу й обороноздатності країни, визначає розвиток інших
галузей господарства.
Мегаполіс – найбільш
велика й складна форма розселення, що утворюється шляхом зрощення декількох
міських агломерацій у результаті подальшої концентрації виробництва й населення
переважно уздовж транспортних коридорів.
Межень — період
найнижчого рівня води в річці.
Меліорація — це система
заходів, спрямованих на підвищення родючості грунту та боротьбу з
несприятливими водними і повітряними режимами (ерозією, вимиванням тощо).
Меляса — відхід
цукробурякового виробництва. Темна, тягуча солодкувата маса з особливим
запахом; кормова патока.
Меридіани — умовні лінії
на глобусі і карті, що проведені від полюса до полюса, які показують напрям
"південь — північ".
Металургія — сукупність
галузей промисловості, що спеціалізуються на видобутку, збагаченні, переробці
руд чорних та кольорових металів.
Метаморфізм — процес
зміни гірських порід під впливом високих температур і тиску в надрах Землі.
Метеори — невеликі
небесні тіла, величиною з шпилькову голівку, що світяться в променях Сонця на
нічному небозводі.
Метеорити — кам'яні,
залізні і залізокам'яні небесні тіла, що падають на Землю з космічного простору.
Меценат — 1) Римський
політичний діяч I ст. до н.е., який уславився покровительством поетам та
художникам. 2) Переносно — багатий покровитель наук і мистецтв.
Міграції населення —
переміщення людей через кордони тих чи інших територій зі зміною місця
проживання назавжди або на досить тривалий період.
Міжнародна організація —
неурядове об'єднання держав або національних товариств, які діють для
досягнення певних спільних цілей (політичних, економічних, науково-технічних
тощо).
Міжнародний географічний
поділ праці — форма поділу праці, що виражається у спеціалізації окремих країн
на виробництві певних видів продуктів або послуг, якими вони обмінюються.
Міжнародні економічні
зв'язки — система господарських зв'язків між національними економіками, що здійснюється
на основі міжнародного поділу праці.
Міжпластові води — води,
що лежать у водоносних шарах, розташованих між двома водонепроникними шарами.
Мінеральні ресурси —
сукупність різноманітних корисних копалин.
Мінерально-сировинні
ресурси — сукупність розвіданих запасів корисних копалин, які використовуються
або можуть бути використовуватися в господарській діяльності.
Міста-спальні — приміські
селища і невеликі міста, де проживає населення, зайняте у великому місті.
Міста-супутники — міські
поселення, розміщені поблизу великого міста.
Місцевий час — сонячний
час на конкретному меридіані.
Міська агломерація —
сукупність міських населених пунктів.
Мова — система
членороздільних звуків, яка виникла в людському суспільстві, постійно
розвивається, призначена для цілей комунікації і здатна відбити всю сукупність
знань і уявлень про світ.
Моніторинг —
("монітор" — той, що нагадує, попереджає) — система спостереження й
оцінки стану природного серидовища з метою забезпечення його охорони й
раціонального використання природних ресурсів.
Море — частина океану,
більш чи менш відділена від нього суходолом. Моря бувають окраїнні і внутрішні.
Морський пором — вид
транспорту, призначений для перевезення залізничних ешелонів, автомобільного
транспорту і людей через море або протоку.
Мусони ("пора
року") — сезонні вітри, які дмуть взимку з суходолу на море, влітку — з
моря на суходіл.
Напівфабрикат — виріб,
який має проходити подальшу обробку
Науково-виробничий
територіальний комплекс (НВТК) – комбінація на певній території
науково-дослідних, дослідно-конструкторських і промислових установ і
підприємств, які тісно пов'язані спільними розробками, випробуваннями й
виробництвом наукомісткої продукції.
Науково-технічна
революція (НТР) — корінний якісний переворот у продуктивних силах людства,
спричинений перетворенням науки та безпосередню продуктивну силу суспільства.
Науково-технічний прогрес
(НТП) — єдиний, взаємозумовлений поступальний розвиток науки і техніки; основа
соціального прогресу.
Наукоємність — значна
частка витрат на науково-дослідницькі роботи в собівартості виробництва.
Нафта – природна горюча
масляниста рідина, розповсюджена на всіх континентах Землі (за винятком
Антарктиди), багатьох островах і в шельфовій зоні Світового океану.
Нафтова промисловість –
комплекс галузей промисловості, що займаються видобутком, транспортуванням до
споживача й переробкою нафти й нафтопродуктів.
Нафтопереробна
промисловість – галузь обробної промисловості, що робить із сирої нафти
нафтопродукти, які використовуються в якості палива, мастильних і
електроізоляційних матеріалів, розчинників, дорожніх покриттів, сировини для
нафтохімії й інше.
Національний дохід (НД) —
валовий національний продукт без урахування витрачених матеріалів і спрацювання
засобів виробництва.
Національний доход —
вартість сукупної продукції всіх галузей матеріального виробництва без вартості
сировини, палива та інших матеріальних затрат, що йдуть на оплату самого
виробництва. Обчислюється за рік у грошовому виразі.
Національний склад
населення — розподіл населення за ознакою національної приналежності до певного
етносу.
Національні парки –
природоохоронні, еколого-просвітницькі й науково-дослідні установи, території
(акваторії) яких включають природні комплекси й об'єкти, що мають особливу
екологічну, історичну й естетичну цінність; призначені для використання в
природоохоронних, просвітницьких, наукових і культурних цілях і для
регульованого туризму.
Нація — населення певної
території, яке має спільні звичаї, походження, історію і мову.
Наявне населення —
населення, яке знаходиться на певній території на час перепису (враховуючи тих,
хто проживає тимчасово).
Невеликі форми рельєфу —
це форми рельєфу, що сформувалися переважно протягом антропогенного періоду під
впливом зовнішніх і внутрішніх сил Землі.
Нектон — сукупність
активно плаваючих водних тварин, здатних самостійно протистояти течії й активно
переміщуватися на великі відстані.
Неметалічні корисні
копалини – група мінералів і гірських порід (понад 150 види), використовуваних
у народному господарстві безпосередньо або після механічної, хімічної або
термічної переробки.
Нефелінові руди – другий
(після бокситів) промислово значимий вид алюмінієвої сировини.
Низькогір"я – низькі
гори з абсолютною висотою до 1000
м (окремі вершини можуть бути вище) і глибиною
розчленовування до 300-400 м .
Нівелір — прилад для
визначення відносної висоти місця, тобто перевищення однієї точки над другою.
Нікелеві руди - природні
мінеральні утворення, які використовуються для промислового одержання нікелю.
Ноосфера – якісно нова
форма організації взаємодії природи й суспільства, новий еволюційний стан
біосфери, преутвореної в інтересах мислячого людства.
Орієнтування — вміння
визначити на місцевості сторони горизонту за Сонцем, зорями, компасом,
місцевими ознаками.
Озеро — природне
заглиблення на суходолі, заповнене водою.
Океан — найбільша частина
Світового океану, обмежена материками. На Землі умовно виділяють чотири океани:
Тихий, Атлантичний, Індійський, Північний Льодовитий.
Острів — невелика
порівняно з материком ділянка суходолу, оточена з усіх сторін водою. За своїм
походженням бувають материкові, вулканічні, коралові.
Опадомір, дощомір —
прилад для вимірювання кількості атмосферних опадів.
Оазиси — ділянки з
багатою рослинністю в пустелях, що виникають завдяки природному чи штучному
зволоженню, зумовлені близкістю річки або грунтових вод.
Оазиси антарктичні -
вільні від льоду ділянки в Антарктиді.
Обвал – різновид
гравітаційного переміщення матеріалу – відрив мас порід від схилу і швидке
переміщення (скачування) вниз.
Області складчастості —
зони взаємодії двох літосферних плит, де земна кора зминається у складки.
Пагорб – форма рельєфу
рівнин, округлих або овальних обрисів у плані, з опуклою або сплощеною вершиною
і ясно вираженими схилами крутістю до 30°.
Південно-Західна Азія – природний регіон (рідше вкладається політико-географічний зміст), що охоплює аравійський півострів і суміжні території.
Південно-Східна Азія –
географічна область, яка об’єднує півострів Індокитай, малайський архіпелаг і
суміжні території Азії. Загальна площа біля 4,5 млн. кв. км.
Планета — великі кулясті
небесні тіла, що рухаються навколо Сонця по колових орбітах. Планети світять
відбитим сонячним світлом.
Полярна зоря —
найяскравіша зоря в сузір'ї Малої Ведмедиці. Розташована поблизу північного
полюса Всесвіту. Звідси і її назва.
Паралелі — лінії,
проведені на глобусі і карті паралельно екватору. Паралелі розміщені під прямим
кутом щодо меридіанів.
Полюси — умовні точки на
земній поверхні, через які проходить земна вісь.
Помірний пояс – два
географічних пояси: Північний помірний пояс у Північній півкулі, приблизно між
40° й 65° пн.ш, і Південний помірний пояс у Південній півкулі – між 42° й 58°
пд.ш.
Порівняльний метод -
найстаріший загально географічний метод, що полягає у виявленні схожості і
відмінностей в об'єктах, явищах і процесах, їх властивостях і станах.
Початковий (нульовий)
меридіан — меридіан, від якого ведеться відлік інших меридіанів на захід і схід
у градусах. Він проходить через Гринвіцьку абсерваторію (поблизу Лондона).
Паводок — раптове
підвищення води в річці, викликане випаданням великих дощів або інтенсивним
таненням снігу.
Планктон — сукупність
організмів, які населяють верхні шари води морів, океанів і прісноводних
водойм, нездатні рухатись самостійно, а пересуваються під впливом вітру і
течії.
Підземні води — води, що
містяться в порах, пустотах і тріщинах гірських порід у верхній частині земної
кори.
Повінь — найвищий рівень
води у річці, що наступає щороку в певні строки.
Півострів — частина
суходолу, яка заходить в океан, море чи озеро і з трьох сторін оточена водою.
Пороги — мілководні
кам'янисті ділянки в річищі, що утворені виходами твердих гірських порід або
валунами. На порогах вода тече з великою швидкістю.
Припливи і відпливи —
періодичні підняття та опускання рівня води в океанах і морях, що є результатом
впливу на Землю Місяця і Сонця.
Проміле — одиниця виміру
солоності води. Це тисячна частка цілого. Середня солоність в морях і океанах
становить 35 проміле (35г на 1 літр води).
Погода — стан нижнього
шару атмосфери (температури, тиску, опадів, напряму і сили вітру тощо) у якійсь
місцевості за певний час.
Полярні кола — паралелі,
віддалені від екватора на 66 33. На полярних колах Сонце протягом року не
заходить цілу добу (на Північному полярному колі — 22 червня, на Південному —
22 грудня) і не сходить одну добу (на Північному полярному колі — 22 грудня, на
Південному — 22 червня).
Пояси освітлення Землі —
тропіки і полярні кола поділяють земну поверхню на пояси, які відрізняються між
собою сонячним освітленням і кількістю тепла, що надходять від Сонця. Залежно
від кута падіння сонячного проміння і тривалості дня й ночі виділено п'ять
поясів освітлення: два полярних, два помірних, тропічний.
Природні зони
(географічні зони) — природні комплекси суходолу чи Світового океану, що
простягаються в широтному напрямі і мають модібні природні умови (клімат,
грунти, рослинність, тварин).
Природні (географічні)
компоненти — складові частини географічної оболонки: гірські породи літосфери,
води гідросфери, повітря, грунт, рослини й тварини біосфери. Їх поєднання в
різних варіантах створює природні комплекси.
Пампа
("рівнина", "степ") — субтропічні степи на рівнинах
Південної Америки.
Пам'ятка природи — цінний
в науковому відношенні об'єкт природи (водоспад, печера, джерело та ін.), що
охороняється державою.
Пасати — постійні вітри,
що дмуть від тропічної зони високого тиску до екваторіальної зони низького
тиску.
Платформа ("плоска
форма") — велика, відносно вирівняна ділянка земної кори, що не зазнає
активних тектонічних рухів.
Повітряна маса — великий
об'єм повітря тропосфери з порівняно однаковими властивостями (температурою,
вологістю, запиленістю).
Поясний час — сонячний
час центрального меридіану конкретного часового поясу.
Прерія — зональний
природний комплекс з високотравною рослинністю у Північній Америці.
Природний комплекс — закономірне
поєднання природних компонентів, які взаємодіють і утворюють єдину
територіально обмежену систему.
Пасажирооборот —
загальний обсяг робіт з перевезення пасажирів (визначається в
пасажиро-кілометрах; на морському транспорті — в пасажиро-милях).
Політична географія —
географічна наука, що вивчає територіальні особливості функціонування різних
політичних процесів у державі та регіонах (виробів, релігійної ситуації,
політичних партій). За змістом близька до геополітики.
Порцеляна (фарфор) —
посуд або декоративні вироби з керамічної маси білого кольору.
Постійне населення —
населення, що постійно проживає на час перепису на певній території (в тому
числі тимчасово відсутні).
Приватизація майна
державних підприємств — перехід майна державної та комунальної власності в
приватну власність.
Приватна власність —
форма власності, за якої засоби праці і предмети праці належать приватній
особі.
Приватні господарства —
особисті підсобні господарства населення, колективні сади і городи, дачні
ділянки та селянські (фермерські) господарства.
Природний приріст
населення — різниця між кількістю народжених і померлих.
Провізна спроможність
магістралі — її спроможність провозити певну кількість вантажів за одиницю
часу.
Продукція — все, що
виробляє і випускає у сферу споживання господарський об'єкт.
Промислово-транспортний
вузол — зосереджені на обмеженій території великі взаємопов'язані об'єкти
промислової діяльності та обслуговуючий їхні виробничі зв'язки транспорт
(наприклад, Донецько-Макіївсько-Ясинуватський промислово-транспортний вузол;
Ясинувата — один з найпотужніших залізничих вузлів України).
Плита — це частина
платформи, перекрита потужним (більше за 500 м ) чохлом осадових порід (западини,
прогини, масиви).
Палеогеографічні умови —
фізико-географічні умови, що змінювались протягом геологічної історії.
Падіння річки —
перевищення її витоку на гирлом (різниця їхніх абсолютних висот), виражене в
метрах.
Похил річки — відношення
падіння річки до її довжини (см/км).
Природно-територіальні
комплекси (ПТК), або ландшафти, — це різні за розмірами ділянки з певною
однорідністю фізико-географічних умов, що характеризуються заканомірним
поєднанням взаємопов'язаних і взаємозалежних природних компонентів.
Підприємство — основна
ланка народного господарства, де зосереджено певну сукупність відносин
власності. За формами власності підприємств поділяються на державні,
колективні, приватні.
Промисловість — провідна
галузь, що виготовляє знаряддя праці, забезпечує потреби в паливі, сировині,
матеріалах, задовольняє потреби населення в різноманітних товарах.
Промисловий центр —
населений пункт, у якому розташовано кілька промислових підприємств певної
спеціалізації або об'єднаних у виробничу структуру сировинними і технологічними
зв'язками (наприклад Мелітополь).
Промисловий вузол —
сукупність промислових центрів, які мають спільну інфраструктуру і трудові
ресурси (наприклад Харківський).
Промисловий район —
територіальне сполучення однієї або кількох галузей і виробничі зв'язки між
ними (наприклад Придніпровський).
Паливна промисловість —
комплекс галузей гірничодобувної промисловості, що займається видобутком і
переробкою різних видів паливно-енергетичної сировини.
Промисловість будівельних
матеріалів — група галузей промисловості, які виробляють матеріали і вироби, що
використовуються при спорудженні та ремонті будинків і споруд.
Приміські
сільськогосподарські райони — райони, що сформувалися поблизу великих міст і
промислових центрів та спеціалізуються на виробництві продукції рослинництва
(овочі, ягоди) і тваринництва (свіже молоко, яйця, сметана), яка не потребує
транспортування.
Політична карта —
географічна карта, яка дає територіально-політичну характеристику світу,
материків або великих географічних регіонів і відображає розподіл світу на
держави, володіння та території.
Природний рух населення —
зміна кількості і складу населення внаслідок народжуваності і смертності без
урахування механічного переміщення.
Показник
"молодості" — різниця між частками молодшої та старшої вікових груп у
загальній кількості населення.
Природні ресурси —
природні об'єкти і явища, які на сучасному рівні їх вивченості та розвитку
продуктивних сил можуть використовуватись у суспільному виробництві для
задоволення тих чи інших потреб людей.
Природокористування —
сукупність заходів, які здійснює суспільство з метою вивчення, охорони,
освоєння та перетворення навколишнього середовища.
Природно-ресурсний
потенціал території (ПРП) — сукупна продуктивність природних ресурсів, засобів
виробництва і предметів споживання, яка виражається у їхній сукупній споживчій
вартості.
Паливно-енергетичний
баланс — баланс одержання, перетворення і використання усіх видів енергії.
Районування – процес і
результат розчленовування території на райони або виявлення, виділення і
розмежування ареалів в будь-якому середовищі.
Річка — прироний водний
потік, що протікає в зниженні рельєфу, створеному її рухом.
Режим річки — зміна рівня
води за сезонами, процес замерзання та скресання річки в певний час.
Річкова ерозія — руйнівна
робота річок, у ході якої річка розмиває і поглиблює річкому долину.
Річище — заглиблення в
річковій долині, по кому вода річки тече постійно.
Родючість грунту —
здатність грунту забезпечувати рослини поживними речовинами і вологою,
створюючи умови для одержання врожаю.
Регіон природний
("область") — значна за розмірами територія, що має певну спільність
природних умов.
Ритмічність — регулярне
повторення в однаковій послідовності й у часі різних природних явищ та
процесів.
Рифт
("тріщина", "розколина") — велика (протяжністю в сотні,
тисячі і завширшки в десятки кілометрів) розколина земної кори, що формується
внаслідок розходження літосферних плит. Характерні вулканізм та землетруси.
Регіон — район,
територія. Останнім часом широко використовується як синонім області,
автономної республіки.
Рекультивація —
відновлення якості земель, продуктивність яких була порушена (наприклад, в
результаті гірничих виробок — шати,
кар'єри).
Рентабельність —
узагальнений показник економічної ефективності роботи підприємств, галузей за
певний період, що характеризує їхню доходність, прибутковість.
Репресовані народи —
народи, до яких застосовувалися репресивні (каральні) дії офіційної влади
(українці, євреї, кримські татари, поляки, німці, греки, болгари, вірмени).
Ринок — сукупність умов,
завдяки яким покупці і продавці товару (послуг) вступають у контакт з метою
купівлі чи продажу цього товару (послуги), механізм, який зводить разом
покупців і продавців. За ринкових
відносин діють об'єктивні (незалежні від волі людини) економічні закони, а
стимулами підвищення ефективності трудової діяльності є економічні інтереси.
Рівень безробіття —
відношення кількості безробітних до працездатного населення працездатного віку.
Рівнина - відносно рівна
поверхня з невеликими (до 300-400
м ) коливаннями висот і переважанням малих (до 5-10°)
ухилів; один з двох основних типів рельєфу земної кулі (другий – гори).
Рельєф — це сукупність
нерівностей земної поверхні. Його особливості відображають на фізичних
(загальногеографічних) картах.
Річковий режим -
гідрологічний режим річки, закономірні зміни стану річки в часі, обумовлені
комплексом природних в оснновному кліматичних і антропогенних чинників.
Річковий стік — витрати
води в річці за рік (км3).
Рослинне угруповання —
сукупність рослин, пов'язаних між собою та навколишнім середовищем.
Реакліматизація —
відновлення на певній території видів місцевих тварин, що зникають або вже
зникли. Наприклад, зубр, бобер, байбак, лось, дикий кабан.
Рослинництво — провідна
галусь сільського господарстіва, яка займається вирощуванням
сільськогосподарських культур.
Республіка — форма
правління, за якої всі вищі органи влади або обираються, або формуються
загальнонародним представницьким органом — парламентом. Усього у світі 143
республіки.
Розвинуті країни – група
незалежних країн сучасного світу, відмінних високим рівнем економічного і
соціального розвитку, високими значеннями макроекономічних показників (перш за
все ВВП на душу населення).
Розміщення населення —
розподіл населення на поверхні Землі.
Розселення населеня —
розміщення населення на території і форми його територіальної організації у
вигляді системи поселень з їхніми взаємовідносинами.
Релігія — одна з форм
суспільної свідомості, форма духовно-практичного освоєння світу, що базується
на вірі в існування Бога, надприродного.
Ринок праці — це
суспільно-економічна форма руху трудових ресурсів, спосіб включення робочої
сили до економічної системи.
Ресурсозабезпеченість —
співвідношення між розмірами запасів природних ресурсів і розмірами їх
використання; виражається кількістю років, на яку вистачить певного ресурсу,
або його запасами із розрахунку на душу населення.
Ресурси гідроенергетичні
— запаси енергії річок і водойм, що лежать вище за рівень моря. вони становлять
майже 10 трлн кВт * год. Половина цих запасів припадає на Китай, США, Росію,
ДРК (Заїр), Канаду, Бразилію.
Ресурси Світового океану
— сукупність біологічних, мінеральних і енергетичних ресурсів, мінеральних
солей та прісної води, що містяться у світовому океані.
Сейсмічна зона —
територія земної поверхні. що періодично зазнає землетрусів.
Свинцеві руди - природні
мінеральні утворення, що служать сировиною для промислового витягання свинцю.
Світовий океан — усі
океани і моря Землі разом узяті.
Серединно-океанічний
хребет — велетенські гірські споруди, що тягнуться уздовж рифтової зони на дні
океану, формуються внаслідок розходження двох океанічних плит.
Сельва ("ліс")
— вологі екваторіальні ліси у басейні Амазонки.
Складчасті гори — молоді за віком (кайнозойської
складчастості) підняття земної поверхні, де товщі гірських порід утворюють
складки у вигляді гірських хребтів та долин.
Складчасто-брилові гори — старі за віком (палеозойсько-мезозойські)
гори, в яких складчасті товщі порід розбиті розколинами на окремі брили різної
висоти.
Сальдо — різниця між
прибутками і видатками. Може бути активним (перевищують прибутки) і негативним
(коли перевищують видатки).
Селище міського типу —
поселення, число жителів якого не менше встановленого мінімуму, а більшість
його працездатного населення не зайнято сільськогосподарською працею.
Село — населений пункт,
населення якого переважно зайняте у сільськогосподарському виробництві.
Селянське (фермерське)
господарство — господарство, яке вільно господарює, використовує землю, що
перебуває у власності фермера (чи орендується ним).
Сільськогосподарські
угіддя — ділянки землі, що постійно використовуються для виробництва продукції
сільського господарства.
Саморозвиток ландшафту —
розвиток ландшафту, зумовлений взаємодією його компонентів.
Сапропель — органічний
мул на дні застійних водойм.
Світа (геологічна) —
сукупність відкладів, що утворилися в даному районі за певних
фізико-географічних умов і займають у ньому певне положення.
Світіння моря — світіння
поверхні моря вночі, пов'язане з випромінюванням світла деякими морськими
організмами.
Світловий рік — відстань,
яку проходить світло за один тропічний рік (365, 242 196 середньої сонячної
доби). С. р. становить 63 240 астрономічних одиниць; 0,3069 парсек; 9,463 • 1012 км .
Світове господарство —
система міжнародного суспільного поділу праці та економічних відносин окремих
національних господарств одне з одним.
Світовий ринок —
сукупність національних ринків країн, зв'язаних між собою
торговельно-економічними відносинами. Охоплює всі основні напрями міжнародного
поділу праці. Ступінь розвитку С. р. характеризує рівень інтернаціоналізації
суспільного виробництва.
Світові ціни — грошове
вираження інтернаціональної (світової) ціни виробництва, що складається на
світовому ринку.
Сезон — 1. Пора року
(весна, літо, осінь, зима). 2. Частина року, на яку припадають певні явища
природи (наприклад сезон дощів) або певні види робіт (наприклад сезон збирання
врожаю).
Сейсмічна зона (область)
— територія на якій часто бувають землетруси.
Сейсмічна служба —
комплекс безперервних спостережень за землетрусами та обробка матеріалів за
стандартними програмами і методикою. Здійснюється сейсмічними станціями.
Сейші — стоячі хвилі
великого періоду (від кількох хвилин до десятків годин), які виникають у
замкнених водоймах під впливом різниці атмосферного тиску, сейсмічних явищ,
згонів і нагонів води.
Секстант — 1. Кутомірний
прилад, що застосовується у мореплавній та авіаційній астрономії для визначення
місцеположення судна чи літака. 2. Екваторіальне сузір'я.
Селенологія — наука, яка
досліджує будову і хіміко-мінералогічний склад поверхні Місяця.
Село - одна з
якнайдавніших назв поселень у слов'ян.
Сель - могутній
грязьовий, грязекам'яний або водокам'яний потік, раптово виникаючий в руслах
гірських річок внаслідок різкого паводку, викликаного інтенсивними зливами,
бурхливим сніготаненням і іншими причинами.
Середземноморський клімат
— клімат, що формується в районах Середземномор'я, на Пд. березі Криму, в Зх.
Каліфорнії, на Пд. Африки, Пд.-Зх. Австралії. Характеризується жарким,
малохмарним і сухим літом, прохолодною і дощовою зимою. Темп, влітку 20—25°,
узимку 5—10°; річні суми опадів звичайно 400—600 мм.
Середній сонячний час,
середній час — система вимірювання часу, в основі якої лежить добовий рух
уявного середнього Сонця, момент нижньої кульмінації якого називається
середньою північчю. С. с. ч. відлічується від моменту середньої півночі й чисельно
дорівнює годинному куту середнього Сонця, зміненому на 12 год. С. с. ч.—
загальноприйнятий у побуті час.
Серія циклонів — кілька
циклонів, які послідовно виникають на одному й тому самому полярному або
арктичному (антарктичному) головному фронті.
Сидеричний місяць,
зоряний місяць — проміжок часу між двома послідовними поверненнями Місяця в
одне й те саме (відносно зірок) місце небесної сфери. С. м. становить 27,
321661 середньої сонячної доби.
Сивозміна - науково
обґрунтоване чергування сільськогосподарських культур в часі і розміщення їх на
полях.
Сила вітру — швидкість
вітру, виражена в балах за шкалою Бофорта.
Синекліза — значний
прогин земної кори округлої чи овальної форми діаметром сотні кілометрів.
Осадові, рідше вулканогенно-осадові, відклади в межах С. мають потужність 3—5
км. Типові С.— Московська, Тунгуська, Вілюйська.
Синкліналь, синклінальна
складка — складка пластів гірських порід, звернута опуклістю донизу.
Синклінорій — комплекс
складок гірських порід, що має загальне зниження до свого центра, смуги й
утворює в цілому ніби велику синкліналь, що складається з дрібніших складок.
Синодичний місяць —
проміжок часу між двома послідовними однаковими фазами Місяця (наприклад
новомісяччями). Тривалість С. м. непостійна: середнє значення С. м. 29, 530588
середньої сонячної доби (відхилення в межах 13 год).
Синоптичні карти — карти,
на яких цифрами й символами показані результати метеорологічних спостережень на
ряді (мережі) станцій у певний момент.
Синоптичні строки —
строки (кожні три години доби), в які за міжнародною угодою проводяться
спостереження на метеорологічних станціях для складання синоптичних карт.
Сировинна база —
територія, на якій зосереджені ті чи інші галузі добувної, обробної
промисловості або сільськогосподарського виробництва. С. б. є основним
постачальником сировини підприємствам.
Сировинні ресурси — різні
види сировини (мінеральної, штучної, сільськогосподарської, лісової, вторинної
тощо), які використовуються в господарській діяльності людини.
Система (геологічна) —
основний підрозділ міжнародної стратиграфічної шкали, що відповідає природному
етапові в розвитку земної кори та органічного світу Землі.
Система землеробства —
комплекс взаємозв'язаних технологічних (агротехнічних), меліоративних та
організаційних заходів щодо використання землі, відновлення і підвищення
родючості грунту.
Системний підхід у
географії — напрям наукового пізнання і соціальної практики, в основі якого
лежить дослідження географічних об'єктів як систем.
Сільська місцевість - вся
жила територія зовні міських поселень.
Сільське господарство —
одна з найважливіших галузей матеріального виробництва; вирощування
сільськогосподарських культур і розведення сільськогосподарських тварин з метою
одержання продовольства для населення та сировини для промисловості. Включає
галузі землеробства і тваринництва.
Сільське поселення -
населений пункт, не відповідний критеріям, встановленим в даній країні для
міських поселень.
Сільськогосподарське
машинобудування — галузь машинобудування, що виробляє машини і знаряддя для сільського
господарства.
Сільськогосподарські
угіддя - земельні ділянки (масиви), яеі планомірно і систематично
використовуються для виробництва сільськогосподарської продукції.
Сіроземи — тип грунтів з
слабо диференційованим профілем, що формується в піщано-степовій зоні
субтропічного поясу, здебільшого на лесах та лесовидних суглинках.
Сірчані руди - осадкові
галогенові і молоді вулканічні гірські породи, що містять самородну сірку
(більше 5–10 %).
Скидова долина — річкова
долина, закладання якої наперед визначене скидом. Один з видів тектонічних
долин.
Скидова западина —
замкнене зниження на поверхні Землі, обмежене скидами; один з видів тектонічних
западин.
Скульптурний рельєф — тип
рельєфу, вироблений в однорідних (щодо стійкості) гірських породах різними агентами
денудації; не має прямого зв'язку з геологічними структурами (наприклад
долинно-балковий рельєф, бедленд та ін.)
Снігова лінія — межа,
вище від якої сніговий покрив не розтає, перетворюючись на фірн.
Собівартість продукції —
виражені в грошовій формі витрати підприємства (сировина, матеріали, паливо,
електроенергія, амортизація машин, устаткування будівель і споруд, заробітна
плата тощо) на вироби, і реалізацію продукції. С. п.— важливий економічний
показник ефективності виробництва.
Солярний клімат,
радіаційний клімат — клімат, що визначається теоретично за даними величинами
надходження сонячної радіації відповідно до широти місця і схилення Сонця.
Сонце — центр, тіло
Сонячної системи; являє собою розжарену (температура на поверхні близько 6000°)
плазмову кулю.
Сонцестояння — моменти
часу, коли центр Сонця проходить через найбільш північну точку екліптики, що
має схилення +23° 27' (точка літнього С. 21 чи 22 червня — початок
астрономічного літа в Пн. півкулі), або через найбільш південну її точку, що
має схилення —23ч 27' (точка зимового С. 21 або 22 грудня — початок
астрономічної зими в Пн. півкулі).
Сонячна активність —
сукупність явищ, що спостерігаються на Сонці. С. а. істотно впливає на земні
явища.
Сонячна доба — час, за який Земля робить повний оберт
навколо своєї осі.
Сонячна система — система
небесних (космічних) тіл (Сонце, планети, супутники планет, комети, метеорні
тіла, космічний пил тощо), які рухаються в області гравітаційного впливу Сонця.
С. с. входить до складу величезної зоряної системи — Галактики.
Сонячна радіація —
випромінювання Сонця, головне джерело енергії для всіх процесів на Землі.
Сонячний рік — період
одного оберту Землі навколо Сонця. С. р. триває 365 діб 5 год 48 хв 46 с.
Сонячний час, дійсній С.
ч.— система лічби часу, в якій за полудень береться момент перетину центром
Сонця площини місцевого меридіана.
Соціальна географія —
суспільна географічна наука, що вивчає закономірності територіальної
організації соціальної інфраструктури у зв'язку із способом виробництва, та особливостями
географічного середовища (побутове, культосвітнє, медичне обслуговування
населення, народна освіта тощо).
Соціальний (суспільний,
громадський) — той, що стосується життя людей та їхніх взаємовідносин у
суспільстві.
Соціологія — наука про
закономірності виникнення, функціонування й розвитку різних соціальних утворень
і форм спільності людей.
Спелеологія — наука, що
вивчає печери (їх походження, морфологію, мікроклімат, води, рослинність,
сучасну і давню фауну), рештки матеріальної культури людей кам'яного віку,
наскельні малюнки і скульптурні зображення, сучасне використання печер.
Спеціалізація району —
зосередження в районі виробництва певної продукції, значна частина якої
призначена для міжрайонного обміну.
Спеціальні карти — карти
конкретного призначення. Можуть бути як загальногеографічні, так і тематичні.
До С. к. належать, наприклад навчальні, туристські, навігаційні.
Спосіб життя — поняття,
що використовується в соціальних науках для характеристики умов та особливостей
повсякденного життя людей у тому чи іншому суспільстві.
Срібні руди - природні
мінеральні утворення, що використовуються для промислового отримання срібла.
Сталагміти —
стовпоподібні, конічні та інші форми мінеральні (переважно вапнякові)
утворення, що ростуть з дна печер чи інших карстових порожнин.
Сталактити — мінеральні
утворення (переважно вапнякові), що звисають зі стель карстових печер у вигляді
бурульок, гребінок, бахроми тощо.
Стаціонарний антициклон —
малорухливий антициклон, який іноді тривалий час залишається на одному місці.
До С. а. належать значні й потужні антициклони в субтропіках; узимку —
антициклони в середніх широтах над материками; протягом року — над Антарктидою.
Старий світ — назва трьох
частин світу — Європи, Азії та Африки, що склалася історично.
Старіння населення —
збільшення кількості літніх осіб (старіших за 60—65 років) у населенні.
Статистичні методи в
географії — дослідження географічних явищ та процесів з використанням
кількісних показників (температури, висота, густота заселення і людність населених
пунктів, урожайність с.-г. культур та ін.), що змінюються, варіюються в часі й
просторі.
Стаціонарний фронт —
атмосферний фронт, який не змінює свого положення у просторі, оскільки на ньому
не виникають циклонічні збурення.
Стаціонарний циклон — циклон
з малою швидкістю переміщення, який тривалий час залишається в певному районі.
Стадія, місце оселення
виду — сукупність умов, необхідних для життя якого-небудь виду або проходження
ним певної стадії розвитку, чи для виконання якихось функцій.
Степ — зональний
природний комплекс, що характеризується переважанням трав'янистої рослинності.
На даний час майже повністю розораний.
Степові блюдця, западини,
падини, поди — майже плоскі, частіше округлі зниження у степовій та
лісостеповій зонах. Довжина С. б.— до десятків і сотень метрів, глибина — до
кількох метрів.
Стереотопографічне
знімання —основний метод створення топографічних карт; охоплює аерознімання,
польові й камеральні топографічні роботи.
Стиснення Землі (земного
еліпсоїда) — відношення різниці екваторіального і полярного діаметрів Землі до
діаметра екватора. С.3., визначене за наземними геодезичними вимірюваннями,
становить 1 : 298,3; за спостереженнями штучних супутників—1 ; 298,2.
Стокові вітри — постійні,
дуже сильні вітри з внутрішніх районів Антарктиди до узбережжя.
Сторони горизонту —
чотири головні точки горизонту: Пніч, Пдень, Схід і Зхід. Іноді С. г. називають
також відповідні чверті горизонту (пн., пд., сх. і зх.).
Стратиграфічна шкала —
шкала, що показує послідовність і супідрядність стратиграфічних підрозділів
гірських порід земної кори; відображає етапи історичного розвитку земної кори.
Стратиграфія — розділ
геології, що вивчає послідовність формування та просторові взаєморозташування
геологічних тіл.
Стратифікація атмосфери —
розподіл температури, повітря з висотою; характеризується вертикальним
градієнтом темп. 1° на 100 м
(у тропосфері температура, падає в середньому на 0,6° на кожні 100 м ).
Стратовулкани, шаруваті
вулкани, змішані вулкани — вулкани, конуси яких складені переміжними потоками
та уламками затверділої лави, які зцементувались і перетворилися на туф
(нагромадження пухких викидів вулканів).
Стратосфера — шар
атмосфери між тропосферою і верхніми шарами атмосфери (від 9 - 18 до 45 - 55 км ).
Стрічкові бори - соснові
ліси, що пнулися смугами вздовж річок переважно в степовій зоні.
Структура — внутрішня
будова чогось, певний взаємозв'язок складових частин цілого.
Структура географічної
оболонки — внутрішня організація речовинного складу й енергетичних процесів
географічної оболонки, що виявляється в характері взаємозв'язків між її різними
компонентами, насамперед у співвідношенні тепла й вологи.
Структура грунту,
структурність — здатність грунту розпадатися на окремі грудочки (агрегати)
різних форми і величини.
Структура зайнятості населення
— поділ населення за кваліфікацією і трудовими навичками (наприклад, працюючих
у пром-сті, с. г., на транспорті, у сфері обслуговування).Структура ландшафту —
характер взаємозв'язків між компонентами ландшафту і між його морфологічними
частинами.
Структура магматичних і
метаморфічних гірських порід — сукупність ознак гірських порід, зумовлена
розмірами і формою мінеральних зерен, ступенем кристалічності, способами
поєднання кристалів між собою й основною масою тощо.
Структура народного
господарства — поділ нар. госп. за його функціональною ознакою, що виражає
пропорції і стан сусп. поділу праці.Структура населення — поділ населення за
віковою, статевою професійною, класовою, етнічною ознаками тощо.
Структура національного
доходу — поділ нац. доходу на фонд нагромадження і фонд споживання.
Структура промисловості —
поділ галузей пром-сті на групи (добувна та обробна), які, у свою чергу,
поділяються на виробництво, засобів виробництва, (група «А») і вироби,
предметів споживання (група «Б»), а також на ряд цільових галузей (напр.,
машинобудування, консервна пром-сть та ін.).
Структура сільського
господарства — поділ галузей с, г. на дві групи (рослинництво і тваринництво),
кожна з яких, у свою чергу, поділяється за цільовими ознаками (напр., зернове
господарство, свинарство тощо).
Структура тектонічна —
просторова форма залягання гірських порід у земній корі, зумовлена різним
характером тектонічних рухів і деформацій у різних її частинах.
Структурна геоморфологія,
морфотектоніка — галузь геоморфології, що вивчає зв'язки між рельєфом земної
поверхні, геол. структурою і рухом земної кори. Предмет вивчення С. г.—
морфо-структура.
Структурний рельєф —
рельєф, створений денудацією в неоднорідних за стійкістю гірських породах;
відображає особливості геол. структури території.
Структурні зони,
тектонічні зони — ділянки земної кори, звичайно лінійної форми, які
характеризуються єдиним структурним планом та однотипними формами тектонічних
деформацій (напр., зона розломів, зона насувів) та ін.
Структурні утворення —
форми мікро- та мезорельєфу в районах мерзлоти, для яких характерні
різнозернистість і несортоваяість вміщуючого матеріалу.
Субальпійський пояс —
висотний природний пояс у горах помірних і субтропічних широт з переважанням
субальпійської рослинності. Лежить нижче від альпійського поясу й вище від
лісового гірського поясу у вологих районах і степового гірського поясу — в
сухих.
Сублітораль — прибережна
час¬тина дна океанів і морів, розташо¬вана безпосередньо нижче від літоралі (на
глибинах від 40 до 150 м ).
С.— зона багатих промислів безхребетних.
Субтропіки — іноді
вживана назва субтропічних широт або субтропічних географічних
поясів.Субтропічний антициклон — антициклон у тропічному повітрі з центром у
субтропіках, звичайно над океанами в сорокових широтах. У Північній півкулі це
азорський антициклон в Атлантиці і гавайський у Тихому океані.
Субтропічні зони високого
тиску — зони в кожній півкулі, що простягаються між ЗО і 35* широти. У С. з. в.
т. атмосферний тиск у середньому вищий, ніж у вищих широтах і біля екватора.
Субурбанізація —
прискорений розвиток приміських зон великих міст.
Суб'ядро — центральна
частина ядра Землі.
Суверенітет —
незалежність, повна самостійність.
Судноплавство — плавання
суден водними шляхами. За районами курсування виділяють морське, внутрішнє і
змішане плавання (великий, малий каботаж і закордонне), за функціональною
ознакою — комерційне (перевезення вантажів і пасажирів), промислове плавання та
ін.
Сузір'я — ділянки
зоряного неба. Виділяються за характерними фігурами, утвореними зорями (88
сузір'їв). С. використовуються в астрономії для орієнтування та позначення
зірок.
Сукуленти — багаторічні
рослини із соковитими, м'ясистими листками (агава, алое) або стеблами (кактуси,
деякі молочаї), що містять багато вологи і ростуть у сухих районах Землі.
Сукупний суспільний
продукт — сукупність матеріальних благ (засобів вироби, і предметів
споживання), створених в усіх галузях матеріального вироби, протягом певного
періоду (звичайно за рік).
Суспільний поділ праці —
виділення різних видів суспільної праці у зв'язку з різнорідною діяльністю
виробників; поділ народного господарства на галузі, а також поділ основних
галузей народного господарства на види тощо.
Суспільно необхідний
робочий час — час для виготовлення виробів при середніх нормальних умовах
виробництва. Він визначає величину вартості даного товару.
Суспільство — сукупність
форм діяльності людей, що склались історично.
Сучасні тектонічні рухи,
сучасні рухи земної кори — підняття ділянок земної кори, утворення розривних
порушень та зміщення по них, що відбуваються тепер або відбувалися кілька
сотень років тому.
Сфагнове болото — тип
верхових боліт з покривом із сфагнових мохів. Звичайно опуклої форми, бо в
центрі мохи ростуть краще завдяки меншій мінералізації води.
Сфера матеріального
виробництва — сукупність галузей народного господарства, у яких працівник своєю
продуктивною працею створює матеріальні блага для задоволення особистих або
сусп. потреб.
Сфероїд — сплюснутий
еліпсоїд обертання малого стиснення; у більш заг. розумінні — будь-яка
поверхня, подібна до сфери.
Структура висотної
поясності — закономірна система зміни висотних ландшафтів поясів від підніжжя
до вершин гір.
Тайфун - тропічний
циклон, часто ураганної сили. Назва в перекладі з китайського означає «великий
вітер».
Тваринництво – галузь
сільського господарства, що займається розведенням сільськогосподарських тварин
для виробництва тваринницьких продуктів (молоко, м'ясо, шерсть, яйця, мед та
ін.).
Тектопічні рухи
("будівник, будівництво") — рухи земної кори, зумовлені внутрішніми
силами.
Тиск повітря (атмосферний
тиск) – тиск атмосферного повітря на земну поверхню і на предмети, що
знаходяться під ним. У кожній точці атмосфери тиск приблизно рівний масі
вищерозміщеного стовпа повітря з перерізом, рівним одиниці (напр., 1 кв. м ).
Тундра — зональний
природний комплекс, безлісний, з мохово-лишайниковим і розрідженим чагарниковим
покривом.
Територіальна
концентрація — зосередження, скупчення об'єктів чи явищ на певній території.
Територіальна структура —
поділ господарства країни чи певних регіонів за територіальними ознаками.
Територіальні води — води
океанів і морів, що прилягають до берегів не більш як на 12 морських миль (1
морська миля — 1,852 км ).
Термінал — 1) великий
комплекс споруд (найчастіше в портах і залізничних станціях) для зберігання і
часткової переробки продукції; 2) пристрій обчислювальної машини, призначений
для введення і виведення інформації.
Транзитні перевезення —
перевезення пасажирів і вантажів з одного пункту (країни) в інший (країну)
через проміжні пункти (країни, область); перевезення вантажів без перевантажень
на проміжних пунктах.
Транспортний вузол —
населений пункт, де сходяться кілька видів транспорту (наприклад, залізничного,
автомобільного, річкового, морського).
Транспортний центр —
невеликий населений пункт, де сходяться дві-три лінії одного виду транспорту.
Транспортні магістралі —
основні, найбільш оснащені та завантажені шляхи міждержавного чи
внутрішньодержавного значення (залізничні, автомобільні).
Умовні знаки (позначення)
- графічні символи, за допомогою яких на картах показують (позначають) види
об'єктів, їх місцеположення, форми, розміри, якісні і кількісні характеристики.
Унітарна держава –
централізована держава, у якій, на відміну від федерації, немає федеративних
одиниць й яке ділиться на адміністративно-територіальні одиниці.
Ураган – 1) вітер
руйнівної сили й значної тривалості (на відміну від короткочасного шквалу).
2) Тропічний циклон в
Атлантиці, до півночі від екватора, що набрав достатню міць (зі швидкістю вітру
не менш 33 м/с).
Урбанізація -
багатогранний процес підвищення ролі міст, який приводить до змін в розміщенні
продуктивних сил, соціально-демографічній структурі, способі життя і культурі
населення, його розселенні.
Урема - ліс або чагарники
чагарників на заплавах і низьких терасах рівнинних річок в межах степової і
лісостепової зон. Часто представлена листяним вологим лісом з тополі, верби,
черемхи, в'яза з високою травою і очеретом.
Фанерозой (фанерозойський
еон)– підрозділ геохронологічної шкали, охоплює останні 570 млн. років історії
розвитку Землі.
Федералізм –
територіальна стратегія соціального контролю для забезпечення співіснування
різних етносів і/або територій.
Федерація – держава,
устрій якої ґрунтується на принципах федералізму.
Фен – вітер, часто
сильний і рвучкий, з високою температурою й низкою відносною вологістю повітря,
що дме час від часу з гір у долини. Аналогічний вітер у Північній Америці
називається чинук.
Фенологія – наука про
сезонні зміни в живій природі (головним чином у рослинному й тваринному світі),
обумовлених зміною пір року й погодних умов (напр., пору цвітіння різних
рослин, прильоту й відльоту птахів).
Фермерське господарство
(ферма, селянське господарство) – форма сільськогосподарського виробництва,
заснована на використанні землі, що є у власності, або в довічно наслідуваному
володінні, або отриманої в оренду.
Фізична географія –
наука, що вивчає географічну оболонку Землі і її структурні частини.
Фізична карта –
загальгеографічна карта, що передає зовнішній вигляд території й акваторії.
Фізичні поля Землі – представлені
гравітаційним, магнітним, геометричним й електричним полями й вивчаються
відповідними галузями наук.
Фіксизм – напрямок у
геотектоніці, що поєднує уявлення про фіксоване положення континентів на
поверхні Землі й про вирішальну роль у розвитку земної кори вертикальних
тектонічних рухів.
Фірн – крижана порода
щільністю від 450 до 800 кг/м³, що складається із взаємозалежних крижаних
зерен.
Фірнова лінія – нижня
границя області фірнового живлення на льодовику.
Фосфатні руди –
представлені фосфоритовими (фосфорити) і апатитовими (апатити) рудами.
Хіндерланд – зона тяжіння
(впливу) транспортного вузла; територія, що за перевагами транспортних потоків
у певних напрямках тяжіє до того або іншого великого транспортного вузла.
Хмарі – скупчення
зважених в атмосфері продуктів конденсації водяної пари – крапель води,
крижаних кристалів або їх суміші; основне джерело опадів, що випадають на
поверхню Землі при укрупненні хмарних частинок.
Хромітові руди – природні
мінеральні утворення,які використовуються в основному в металургійній
промисловості.
Хутір – сільське
поселення, що відрізняється від навколишніх його сільських населених пунктів
(сіл, станиць) набагато меншими розмірами.
Четвертинний період
(антропоген) – сучасний період геологічної історії Землі
Чорна металургія – одна з
найстарших галузей промисловості, до якої відносяться підприємства по видобутку
й збагаченню рудної й нерудної сировини, по виробництву чавуну, сталі, прокату,
труб, феросплавів і виробів подальшого переділу.
Шельфовий льодовик –
плавучий або частково, що опирається на дно льодовик, що пливе від берега в
море у вигляді плити, який тоншає до краю, що закінчується обривом.
Широколистяні ліси
помірного поясу – утворені листопадними деревами із широкими листовими
пластинками.
Шкала Бофорта – шкала для
визначення сили вітру по візуальній оцінці, основаної на дії вітру на стан моря
або на наземні предмети (дерева, будинки й інше).
Шовківництво – розведення
шовкопрядів з метою одержання шовковистих коконів (сировина для виготовлення
натурального шовку); галузь тваринництва.
Шоти – замкнуті зниження,
дно яких покрито шаром солі або кіркою мулу.
Штандортна теорія –
теорія оптимального розміщення виробництва з погляду найменших витрат.
Штокверк – гірська
порода, яку пересікає густа низка прожилок рудних мінералів, що утворюють
поклад корисної копалини.
Шхери – невеликі скелясті
острови й групи підводних скель у невисоких, скелястих, складно розчленованих
берегів морів в областях пізньоплейстоценового покривного заледеніння.
Ядро Землі – центральна,
найбільш глибока геосфера Землі.
Ямал - півострів на
півночі Західного Сибіру.
Ось контактні дані містера Бенджаміна про електронну пошту, lfdsloans@outlook.com. / Або Whatsapp +1 989-394-3740, який допоміг мені отримати кредит у розмірі 90 000,00 євро, щоб запустити свій бізнес, і я дуже вдячний, мені тут було дуже важко, намагаючись зробити шлях, оскільки матері-одинаки не були Легко зі мною, але за допомогою містера Бенджаміна поклав посмішку на моє обличчя, коли я спостерігаю, як мій бізнес зростає і розширюється. Я знаю, що ти можеш здивувати, чому я ставив такі речі тут, але мені справді потрібно висловити свою подяку, тому хто шукає за фінансову допомогу або переживаючи труднощі з тамтешнім бізнесом або хочете запустити бізнес-проект, ви можете переконатись у цьому і мати надію вийти з негараздів. Дякую.
ВідповістиВидалити“Я не міг би закрити свій перший дім без пана Бенджаміна Лі! В цій угоді Бенджамін та його команда пішли за мене. Він з легкістю впорався з моїм дуже жорстким розворотом і завжди був доступний для мене, коли у мене були запитання (а в мене було багато), навіть коли він був далеко від офісу, що я дуже вдячний! Він та його команда впорались із багато продавців у останню хвилину і невтомно працювали, щоб переконатись, що я можу закрити до закінчення терміну оренди (і моєї допомоги на перший внесок). Містер Бенджамін - надзвичайно обізнаний співробітник з питань позик, ввічливий і терплячий. Я пройшов кілька пропозицій щодо нерухомості до моєї остаточної покупки, і Бенджамін був там, щоб допомогти у кожному, часто координуючись із моїм агентом за кулісами. Я відчував підтримку протягом усього процесу. Завдяки Бенджаміну та невтомним зусиллям його команди, я тепер пишаюся власником будинку! Я б закликав Вас розглянути Бенджаміна Бріеля Лі для будь-якого виду позики. Пан, Бенджамін Лі Контактна інформація. Через WhatsApp + 1-989-394-3740 Електронна пошта - 247officedept@gmail.com.
ВідповістиВидалити